Сестра чоловіка вважає, що саме ми повинні пестити її дітей.
Сестра мого чоловіка завжди воліє невиразні натяки. Коли вона каже «Новий мультик вийшов, треба б дітям показати», це означає, що чоловік має негайно кинути справи й повести племінників у кіно. А якщо лунає «Яка чудова погода, а ви вдома сидите», то це прохання відвести її дітей у парк на атракціони. Звичайно, за наші кошти.
Я ж ніколи не ловлю жодних підказок. А коли натяки стають вже зовсім очевидними, просто вдаю, що не розумію. Хочеш чогось — проси прямо. Без цих вивертів. А ось мій чоловік завжди миттєво реагирує на бажання сестри.
Він любить своїх племінників. І, на мій погляд, занадто їх балує. Почуття Наталки зрозумілі, її бажання, щоб діти проводили час цікавіше — теж. Але я вважаю, що організовувати дозвілля дітей — обов’язок батьків. Усі ці бабусі, дідусі, дядьки чи тітки не повинні цього робити.
Звичайно, іноді можна й чужих дітей порадувати. Родина ж. Але це точно не обов’язок! Ось недавно був день Ангела нашого племінника, Івасика. День народження вже минув, і ми подарували гарний подарунок. Але Наталка все одно прийшла із натяками, як завжди. Мабуть, вона вирішила, що добрий велосипед — це несерйозно. Хоч він коштував нам чимало. Наталка вважала, що хлопчикові варто б поїхати на вихідні до Польщі. І вона з ним, адже маленький сам не поїде.
На мові натяків це звучало так: «Івасик так мріяв побачити Європу». А розшифрували нам це вже на свято, коли брат передав їй торт, а не путівку. Мене на святкуванні не було — працювала. Чоловік поїхав один. Він подарував племінникові подушки, з яких складалося його ім’я. Ми довго шукали в інтернеті щось особливе для такого дня. Зазвичай у будинку Івасика таке не святкували.
З кожним роком Наталкині запити зростають. Мені це вже набридло. Але чоловік так любить племінників, що я нічого не змінила. Він завжди хотів своїх дітей, але щось не виходило. Тому й переключився на дітей сестри. Мамі достатньо було попросити їх скривити очі й благати солодким голосом — і мій чоловік уже біг виконувати їхні прохання. Я це розуміла, але він не вірив, що сестра може так цинічно використовувати дітей. А потім я завагітніла.
Одразу розповіла чоловікові. Він зрадів так, що мало не почав танцювати навколо мого живота. Коли Наталка знову попросила про поїздку, чоловік відмовив і сказав, що скоро в нього буде своя дитина. Сестра образилася й попросила його піти. Потім подзвонила мені й почала скандалити. Питала, як я посміла завагітніти. Звинувачувала, що я спеціально все це зробила, щоб її діти страждали. Я не стала слухати й просто поклала слухавку.
Потім прийшли племінники із намальованими власноруч листівками. На них було написано: «Дядьку, будь ласка, не кидай нас» і «Навіщо тобі свої діти, якщо вже є ми?». Вони підстерігли чоловіка біля роботи. Цікаво, хто міг підказати їм таку ідею. Навряд чи самі діти придумали цей текст. Хто б це не був, Наталка помилилася — ефект вийшов зворотнім.
Чоловік повернувся додому, показав мені листівки й докорив себе за свою дурість.
— Я просто непрохідний дурень! «Дядьку, у нас мікрохвильовка зламалася, після школи їсти нічого, газу боїмося. А в мами грошей нема, купи, будь ласка», — передражнював він дітей. — Вона ж завжди так робиЧоловік глянув на мене, всміхнувся і сказав: “Ну що, тепер всі наші подарунки будуть лише для нашої дитинки”.



