НОВОРОДЖЕНЕ ЩАСТЯ
Пане, годі вже ходити за мною, як тінь! Я ж казала ношу жалобу по чоловікові. Не чіпляйтеся! Мене це лякає! голос мій уже переходив на крик.
Памятаю, памятаю Але в мене відчуття, що жалобу ви носите не по ньому, а по собі. Вибачте, не вгавав мій шанувальник.
Я відпочивала в санаторії. Хотілося лише спокою, співу лісових пташок, а не залицянь набридливих чоловіків. Нещодавно раптово помер мій чоловік. Потрібно було зібрати думки, змиритися з невідворотною втратою.
Ми з чоловіком Ігорем почали ремонт у квартирі, копили гроші, собі нічого не дозволяли і на тобі Ігорю стало погано, швидка не встигла. Другий інфаркт. Поховавши чоловіка, я лишилася без другої половинки та без ремонту. Зате з двома підлітками-синами. Руки опускалися. Як пережити таку втрату?
На роботі дали путівку в санаторій. Я спротивлялася. Навіть з дому виходити не хотілося. Колеги наполягли:
Не ти перша вдова й не остання. Діти на тебе дивляться. Треба жити! Поїдь, Марічко, провітрись. Розберися з думками.
І я, стиснувши зуби, поїхала.
Минуло сорок днів після смерті чоловіка. Біль не вгамувалася.
У санаторії мене поселили в номер із жвавою дівчиною Олесею. Вона випромінювала радість і світло. Це навіть дратувало. Не хотілося ділитися з нею своїм горем. Та й нащо цій дівчині мої сумні історії? До неї ліз якийсь масовик-забузко. Як відомо, у санаторіях усі або холостяки, або розлучені, або самотні вдовці. Мене не обдуриш Я попереджала Олесю: «Гляди, він одружений, може, навіть не вперше».
Олеся сміялася:
Ой, не лякайте, Марійко! Я ж не з тих, що легко вірять
І «незламна» Олеся вечорами летіла на побачення. А я тиждень просиділа в номері. Читала книгу й не памятаю яку, дивилася телевізор і не бачила екрану.
Якось прокинулася в гарному настрої. Виглянула у вікно краса! Вирішила прогулятися лісом, послухати пташок, подихати свіжим повітрям. І ось зустріла незнайомця.
Я вже помічала його у їдальні. Мені страшенно не сподобався цей низькорослий чоловік з нахабним поглядом. На голову нижчий за мене. Фу Неприємний тип.
Але він був охайний, виголений, одягнений зі смаком. За кожним обідом незнайомець ввічливо мені кланявся. Я неохоче кивала у відповідь. З чемності. А одного разу він сів за мій стіл.
Нудьгуєте, пані? запитав він бархатним голосом.
Ні, відповіла я, напружуючись.
Не брешіть, дівчино. У вас на обличчі сум написаний. Можу допомогти? не відставав настирливий незнайомець.
Вгадали. Сумую за чоловіком. Ще питання є? я витерла руки серветкою та підвелася, даючи зрозуміти, що розмова закінчена.
Вибачте, не знав. Мої співчуття. Але давайте знайомитися. Василь, поспішив чоловік.
Було видно, що Василь боїться мене втратити.
Марія, неохоче відповіла я та швидко пішла.
Тепер Василь що-вечора підсідав до мого столика та дарував мені букетики дзвіночків. Ці квіти росли тут скрізь. Не збрешу було приємно. Але розвивати стосунки я не планувала. Нащо?
Василь не відступав. Він вже приєднався до моїх вечірніх прогулянок. Більше того, я навіть почала носити взуття без підборів щоб не підкреслювати різницю у зрості. А Василю було байдуже на свою лису голову та низький зріст. Я здогадалася: жінок він зачаровував голосом. Ніколи не чула такого мякого, теплого тембру. Схоже, я потрапила в майстерно розставлені сітки.
Ми з Василем вже ходили на танці, їздили до міста за фруктами Мій кавалер не раз намагався затягнути мене до себе в номер. Але я, як деревяний солдатик, не здавалася.
Нарешті, Василь нагадав:
Марійко, завтра відїзд. Може, завітаєш до мене ввечері на чашку чаю? Га?
Подумаю, невиразно відповіла я.
Настав останній вечір. Я вирішила не ображати Василя та зайти, хоча знала, чим це закінчиться
Стол був вишукано накритий. «Напевно, приборкував у їдальні», подумала я з усмішкою. Василь чемно запросив сісти. Невідомо звідки зявилося шампанське.
Ну що, Марічко? Не знаю, як завтра розлучатися. Даси свій адресок? Обовязково приїду, якось сумно промовив Василь.
Забудеш через день. Знаю я вас, чоловіків. За що пємо, Василю? я вже була готова на все.
Та ти що, не зрозуміла? За кохання, Марійко, за кохання! підняв келих Василь.
Вранці ми прокинулися в обіймах. Господи, чому я весь цей час крутилася, як бублик на маслі? Чому не прийшла раніше? Стільки часу витрачено даремно! Одним словом, я закохалася, як дівчинка. А сьогодні треба збирати вал
