Друга тиждень їси без апетиту закохалась чи що, Оленко? жартівливо запитала Ганна, домробітниця.
Так, мені подобається один хлопець, але він, схоже, мене не помічає, зізналася Олена. Він теж студент, але на іншому курсі. Не знаю, що робити, щоб він звернув на мене увагу.
Нічого не роби, відповіла Ганна. Дівчатам не годиться першими до хлопців лізти. У наші часи…
Ой, тітко Ганно, я вже чула, як у «ваші часи» було. Але зараз інший світ! заперечила Олена, закінчуючи сніданок. Гаразд, біжу, сьогодні на першу пару не можу запізнитися, а то наш викладач ще й не впустить на лекцію.
Біжи, біжи, перехрестила її Ганна і зачинила двері.
Олена народилася в заможній родині, з дитинства не знала відмови. А розуму її навчала тітка Ганна старша сестра матері, яка також працювала в них домробітницею. Дорослі кликали її Ганнуся, а Олена тітко Ганно.
У Ганнусі була своя доля. Вийшла заміж у селі за місцевого Ярослава чоловіка працьовитого і доброго. Але прожили вони разом ледве рік: Ярослав загинув, працюючи лісником. Його тіло так і не знайшли. Ганна лишилася сама, навіть дитину не встигла народити.
Спочатку від горя хотіла піти в монастир, але потім передумала.
Яка з мене черниця? Ще молода, можу й брехнути, і лихого слова в гніві сказати. Так і залишилася в селі з батьками.
Молодша сестра, Марія, вийшла заміж у місто. Їй пощастило чоловік був старший і обіймав високу посаду. Згодом вони збудували великий будинок, народилася Олена. Тоді Марія й запросила Ганну переїхати до них.
Ганнусю, їдь до нас у місто. Ми з чоловіком працюємо, а ти допомагатимеш доглядати за Оленкою, готувати, вести господарство.
Ой, Марусю, з радістю! Ярослав мій був добрим, я по ньому всі сльози виплакала. Боюся, тут у селі зі смутку засохну. Заміж більше не хочу сумуватиму за ним. Я все в хаті сама оберу!
Так Ганна й переїхала до сестри. Готувала з любовю, всім подобалася її страв
