” Ти що? Ми вже десять років разом! Яка коханка? З тобою мені вистачає клопоту!
Марічка нічого не могла з собою вдіяти. Відчувала кісточками, що чоловік її обманює. Невідомість гризла її, мов тарган під плінтусом. Одного разу наважилась запитати напряму:
” Це правда чи ні?”
А він лише знизав плечима:
” Ти що? Ми вже десять років разом! Яка коханка? З тобою мені вистачає клопоту!”
Здавалося, говорив Олесь щиро. Ні підозрілої усмішки, ні брехливих очей нічого. Але внутрішній голос не замовкав.
Марічка не з тих, хто чекає, поки правда сама впаде їй на голову. Вирішила докопатись до суті, але як?
Перечитавши купу форумів, вона перш за все перевірила його телефон. Нічого підозрілого лише пусті переписки з колишніми однокурсницями. Ну й що з того?
Пароля на телефоні не було. “Навіщо мені щось ховати?” завжди казав він. Жодних таємних чатів, жодних видалених повідомлень. Немов святий у плоті.
Іноді Марічці здавалось, що вона усе видумує. Але варто Олесю запізнитись з роботи і в грудях знову холонуло.
Подруга Наталка заспокоювала:
” Це твої вигадки! Олесь тебе любить і ні на кого не дивиться! Ти сама все псуєш своїми підозрами!”
Та Марічка не слухала. Серце шептало інше. А ділити чоловіка з іншою це вже занадто.
Одного разу вона навіть прибігла до його офісу перевірити, чи справді він на роботі. Олесь розлютився: “Ганьбиш мене перед колегами!” Довелось вибачатись, але він швидко відійшов.
Усе в їхньому житті було чудово: гарний будинок, двоє діточок, стабільність. Але ні Марічці треба було знайти собі проблему.
Як кажуть, хто шукає той знайде. Але поки що їй не щастило.
Важко бути тридцятирічною жінкою з двома дітьми, яка боїться залишитись сама. Зовні спокійна, а всередині як у котлі.
Ніяких доказів не було: ні помади на сорочці, ні чужих парфумів, ні змін у поведінці. Але відчуття, що щось не так, не йшло.
Якби не випадок, вона б ніколи не дізналась правду. Справжню чи уявну? Побачимо.
Коли молодший син пішов у перший клас, Марічка захотіла навчитись водити. Відвідувала автошколу по вечорах, склала іспит і отримала права.
Олесь так пишався, що купив їй машинку невелику, але власну. Вона ж була тонкою та невисокою, тому їй ідеально підходила.
(Хоча насправді він купив її лише для того, щоб Марічка не просила покататись на його BMW. “Спочатку наберись досвіду”, казав він).
Одного ранку в вихідний Марічка прокинулась раніше і захотіла приготувати родині улюблений пиріг з куркою та грибами. Але муки не вистачило.
Надворі було холодно, але вона вже звикла до зимової їзди. Вирішила швидко зʼїздити до магазину. Але її машинка не заводилась.
Повернулась додому усі ще сплять. Не хотілось йти пішки, тому вона взяла ключі від BMW без дозволу. “Хіба він помітить? Всього пара кілометрів”.
Поки машина грілась, вона вирішила протерти вікна. В бардачку знайшла серветки і щось впало на підлогу.
Це був телефон. Але чий?
Олесевого вона не впізнала інша модель. Спочатку подумала, що він його випадково прихопив (як часто казав). Але палець сам натиснув кнопку і екран засвітився.
Перше, що вона побачила повідомлення від якоїсь Іринки:
” Коханий, як я за тобою сумувала! Приїжджай швидше, чекаю!”
Марічка на мить застигла. Пароля не було, тому вона почала читати переписку. Машина грілась, а вона занурювалась у листування, довге, як життя.
Виявилось, що Олесь щодня “затримувався на роботі” а насправді відвідував Іринку. І писав їй такі слова, які Марічка від нього ніколи не чула.
На фото була жінка років сорока. “І навіщо вона йому?” злість закипіла в грудях.
Вона вже збиралась вийти, коли побачила Олеся, що виходив із підʼїзду. Вона залишила записку про магазин, а він, мабуть, вирішив скористатись нагодою і надіслати коханці ще один “солодкий” текст.
Тільки зараз Марічка згадала, як часто він виходив до машини ввечері то “гаманець забув”, то “документи перевірити”.
Олесь побачив її за кермом і швидко підійшов:
” Хто тобі дозволив? Ми ж домовлялись інакше!”
Марічка глянула на нього і знову спалахнула. Пристебнулась, ввімкнула задню передачу і рвонула з місця. BMW з гуркотом врізалась у паркан.
Вона вийшла, дивлячись на шокованого чоловіка, і крикнула:
” Іди до своєї! Подивимось, чи вона тебе так любитиме без грошей і машини! Щоб я тебе більше не бачила!”
На доказ своїх слів вона шпурнула ключі від BMW у найглибший сугроб і пішла додому.
Діти вже прокинулись і не розуміли, що сталося. Через хвилину Олесь спробував увійти, але Марічка замкнула двері:
” Іди до не
