Мені було 10 років, коли мій тато залишив маму.
Мама пережила це дуже гідно, і саме тоді я зрозуміла, що хочу бути такою ж сильною, як вона. Вона ніколи не казала нічого поганого про мого тата, хоча він їй зраджував і навіть декілька разів піднімав руку. Вона говорила про нього тільки як про мого батька згадувала лише хороше. Згодом доля віддячила їй за цю доброту, і вона зустріла свого другого чоловіка Андрія.
Для нього це теж був другий шлюб. Раніше його життя складалося непросто: його перша дружина постійно дорікала йому у тому, що він недостатньо заробляє і називала невдахою. Якось він не витримав і пішов від неї. Єдиною причиною, чому він продовжував підтримувати з нею звязок, був їхній син.
Після розлучення життя Андрія змінилося на краще. Найголовніше те, що він зустрів мою маму, яка щиро його кохала та підтримувала у всьому. Потім йому пощастило отримати підвищення на роботі, і заробітна плата зросла в декілька разів. За два роки він зміг купити чудовий будинок під Києвом і почав відкладати гроші на машину. Якось його колишня дізналася про ці зміни та одразу зявилася, щоб помиритися, але було вже пізно. Після того, як Андрій відмовився, вона заборонила їхньому синові спілкуватися зі своїм батьком.
Андрій став нам як справжній тато він піклувався про нас і любив нас навіть більше, ніж рідний батько. Ми багато часу проводили разом, він цікавився нашим життям, допомагав розвивати захоплення. Нарешті наша сімя була щаслива, а найприємніше було бачити, як щиро усміхається мама.
Минуло багато років. Я та моя сестра дорослішали, створили власні сімї, а мама з татом (так я почала кликати Андрія) вийшли на пенсію й насолоджувались життям. Я була впевнена, що у них все буде добре Але одного дня мама зателефонувала мені й попросила якомога швидше приїхати.
Я відразу відчула, що сталося щось із Андрієм, адже мама ніколи просто так не дзвонила.
Виявилось, трапилось щось дуже прикре: Андрій вирішив все своє майно будинок під Києвом, заощадження в гривнях залишити своєму сину, з яким не спілкувався вже майже 30 років… Я не претендувала на батьківське майно, так само як і моя сестра, але мали надію, що хоча б дім він залишить мамі, адже вона вклала у нього стільки сил і любові, і якщо, не дай Боже, щось станеться, вона може залишитися без нічого.
Мама довго плакала з цього приводу, а я намагалася її заспокоїти. Я не розумію, чому Андрій так вчинив із нею…
