Півроку тому померла стара сусідка Оксани. Її чоловік залишився самотній. Він згорбився, змарнів, ніби тягар туги пригнітив його до землі. Майже не виходив з хати. Сусіди його жаліли: хто борщу принесе, хто в магазин сходить.
Був він трохи глухуватий і забудькуватий. Сяде перед телевізором, звук на повну — і чайник на плиті забуде. Одного разу мало не стався пожежі. З того часу Оксана зберігала в себе запасний ключ від його квартири.
Якось приїхав син і забрав баба до себе, а квартиру виставив на продаж. Сусіди тішилися — негоже старому самотньо вмирати, коли діти живі.
А через три тижні в квартирі з’явився новий господар. Про це дізнався весь будинок, бо прийшли робітники й почали ремонт. Днями несли сміття, стару сантехніку, меблі. Потім довго шуміли, стукали, свердлили. Хто витримає такі нерви? Оксана ж живе за стіною.
З рТож коли ремонт закінчився, Оксана випадково зустріла нового сусіда біля ліфта, і він запросив її на каву — так почалась їхня історія.
