Пролунав дзвінок у двері Не встиг син відчинити, як у квартиру стрімголов, навіть не привітавшись і відсунувши Остапа на бік, увірвалася свекруха Марія Миколаївна.
Ну-ну, давай, дорога невісточко, розповідай, які ти секрети від чоловіка ховаєш?
Мамо? Що сталося, мамо? обережно спитав Остап.
Коли Остап повернувся додому, в оселі панувала тиша. Дружина, Стефанія, ще вдосвіта попередила, що сьогодні затримається керівник оголосив позапланову перевірку.
Він зазирнув на кухню, відкрив холодильник вечері не було. Остап зітхнув, поставив чайник, нашвидкуруч зробив грінки з салом і сів перед телевізором.
Довго клацав пультом, поки не натрапив на футбольний матч. Та насолодитись переглядом судилося недовго.
Двері дзвінко відчинились на порозі вже стояла його мати, Марія Миколаївна. Вона пронеслася квартирою, наче ураган, навіть не привітавшись тільки Остапа випнула вбік.
Остапчику, слухай, що я від Ганни Василівни дізналась!
Що там знову? зніяковів Остап.
А те, що твоя жона Стефанія має ще одну квартиру, уявляєш?! Здає її і всі гроші собі забирає!
Мамо, звідки такі фантазії? Ви ж знаєте, що Ганна Василівна тільки й те й знає, що чутки по місту збирати. Вона і на весіллі сусіда Василя вбачала сенсації.
Я тобі кажу цього разу правда! Ту квартиру в Стефанії зараз орендує племінниця Ганни Василівни. Щойно з чоловіком одружилися й винаймають у Стефи житло, тисяч за десять гривень на місяць для такого району це дешево! І уяви це вже другі квартиранти за два роки.
Отакої, задумливо промовив Остап. А чому вона мені нічого не казала?
Оце й скажеш їй нехай пояснює! А то все ж для себе ховає: зараз назбирає грошей і гайда, покине тебе з нічим, бурчала Марія Миколаївна.
Стефанія повернулася додому через півтори години. На неї вже чекали чоловік і свекруха, що вирішила нікуди не йти, бо цікаво, як невістка виправдовуватиметься. А щоб час не гаяти, наготувала вечерю й Остапа погодувала.
Коли Стефанія зайшла в кімнату, перед нею постало два пильних погляди.
Почала Марія Миколаївна:
Ну, розповідай, дорога Стефаніє, може, у тебе є секрети від чоловіка?
Та наче ні, спокійно відповіла Стефанія.
Як це ні? А квартира на вулиці Забужко, будинок 14?
А до чого тут моя квартира й таємниці від чоловіка? здивувалася Стефанія.
А те, що здаєш її, а чоловікові нічого не кажеш, драматично промовила свекруха.
Справді, встав Остап. То звідки в тебе ця квартира? Чому мовчала, що здаєш, і куди діваєш гроші?
Квартира тої моєї тітки по матері, Олени Семенівни. Мені вона майже як бабуся бо з цих родинних вузлів сама ледь розберуся.
Олени Семенівни давно немає майже три роки минуло. Я тобі, Остапчику, про неї казала. Ти тоді сказав: Нарешті перестанеш щотижня до тої старої бігати.
А як я попросила допомогти з похороном, відповів, що завал на роботі й часу немає.
То чому саме тобі ця квартира залишилася? поцікавилася Марія Миколаївна.
Бо крім мене, нікого з родини вона не бачила я хоч раз на тиждень її навідувала, тихо мовила Стефанія.
А чом ти Остапу одразу ж про спадщину не сказала?
А навіщо? Це ж моя спадщина.
Як навіщо? Він твій чоловік! обурилася свекруха.
І що? Спадщина моя, і що я з неї маю, то теж моє. Це не сімейне майно, впевнено сказала Стефанія.
Та як же ж, коли ви одна родина? Гроші треба було в сімю вкладати, а не на себе тратити! не вгамовувалась свекруха.
Маю на це право. І що заробляю чи отримую спадком моє, і звітувати не зобовязана, твердо відповіла Стефанія.
Я ж машину ремонтував, а ти мовчала, що маєш гроші Дві премії вклав! докинув Остап.
Це твоя автівка, ти нею їздиш. А я, як попрошу завезти кажеш, що зайнятий або не по дорозі. Таксі порадиш взяти. За рік ти мене тричі підвіз: на базар до Різдва, з роботи бо сам ключі забув і мерзти не хотів, і раз до поліклініки, як я ногу підвернула. То навіщо мені на твою машину витрачатися?
І скільки ж ти вже назбирала? Мільйон? не вгамувалась Марія Миколаївна.
Якась сума є, але не мільйон, відмахнулася Стефанія. Остапе, а ти памятаєш, що у тебе двоє доньок в університеті вчаться? Коли ти їм останній раз щось переказував?
Вони ж підробляють, неохоче відповів чоловік.
Вчаться і підробляють. Але якщо фінансу немає доведеться все кидати і тільки пахати. Ось для кого я тримаю ті гроші.
Ну, а чому не сказала одразу, що спадок отримала? спитав Остап.
Тому що не хотіла переживати подібний допит і ще одна причина… Я бачила, як ваша родина з Оксаною дружиною твого брата учинила з її квартирою.
Неправда! роздратувалася Марія Миколаївна.
Ви Оксані цілий рік докучали: давай ту хрущовку продамо, дачу купимо. Продали і оформили не на неї, а на тебе, Маріє Миколаївно. Тепер навіть з родиною на ту дачу поїхати не може, тільки на городах гарувати. Дякую, я так не хочу!
Безсовісна ти! розсердилася свекруха. Тільки про себе думаєш.
З вашого прикладу вчуся, спокійно мовила Стефанія.
Остапе, ти бачиш, як твоя жінка з матірю розмовляє?
Ви дізнались про мою спадщину і одразу прийшли. Навіщо?
Як навіщо? В родині не повинно бути секретів!
То ви дізналися, і що тепер? Я вирішую, на що гроші витрачати на своїх дітей чи на новий телевізор для вашої кухні. Потреб родини багато.
Треба разом вирішувати, як витрачати! намагалась переконати свекруха.
Не мала б я у сорок сім років самостійності? усміхнулася Стефанія.
Сімя то не лише ти і діти! вигукнула Марія Миколаївна.
У моєму розумінні сімя це ми з Остапом і наші діти. Інші родичі.
Так і не змогла Марія Миколаївна переконати Стефанію. Але ще не раз із різних причин намагалась домогтися справедливості.
Однак Стефанія залишалася непохитною: розпоряджалась своїм майном мудро й справедливо, підтримувала дітей і не давала іншим втручатися в особисті справи. Бо, як кажуть в Україні: Свій дім своя фортеця, а чужа порада не завжди поміч. І в житті треба цінувати тих, хто поруч, але й берегти власні межі та повагу до себе.
