**Щоденниковий запис**
Сімя покинула мене раптово, без попередження: він вирішив на розлучення без моєї згоди.
Віталій пішов погано, несподівано, навіть не попередивши мене про свої плани. Повернувшись додому, як завжди, Олена побачила порожній коридор, пусті шафи. Вона ходила по квартирі, збентежена та розгублена. Зникнення чоловіка стало для неї повною несподіванкою, тому вона не знала, як реагувати. Переодягнувшись, Оленка розігріла борщ, їла задумливо, усміхаючись у спогадах. «Ага Віталю, та я ж тебе й не знала! Гарна дружина, нічого не добавиш!» думала вона, миючи посуд.
Майже тридцять років вони жили разом у Житомирі. Виростили сина Івана, який одружився та виїхав до Італії. «Ваня поїхав, дім спорожнів, щоб тільки твій Віталік не почав своїх авантюр», боязко жартувала стара подруга Марія. Олена тоді лише розсміялася: «Ой, яка ж ти турботлива! Та ти ж мене, Маріє, зовсім не знаєш!»
«Дарма смієшся», образилася Марія, «я знаю мільйон таких історій! Діти вилітають, чоловік озирається, а дружина залишається сама та нікому непотрібна!» Олена знову засміялася: «Ти, Маріє, така ж бешкетниця, як у дитинстві! Якби ми разом на лаві не сиділи, чи слухала б я тебе?»
Після відїзду Івана подружжя почало проводити більше часу разом. Ходили в кіно, гуляли парком, їздили на дачу, запрошували друзів і смажили шашлики. Було затишно та дуже спокійно. Здавалося, життя починає новий розділ, повний радості та віри в завтрашній день. Віталію виповнилося пятдесят шість, Олені пятьдесят. Могли жити для себе, старіти разом, відвідувати сина, чекати онуків.
«Чогось ваш Іван з дітьми не поспішає», помітила Марія, коли вони повернулися з Італії, і Олена згадала, що молодята живуть чудово. «Маріє, Маріє, ну й не виходить тобі просто радіти! Завжди треба вставити своє!»
«А що? Невже я не маю рації?! Третій рік разом, а досі удвох», наполягала Марія. «Вони хочуть пізнавати світ, краще дізнатися один одного! Сьогодні інше ставлення до дітей, ніж у наші часи», зітхнула Оленка.
За півтора року в Івана народилися близнюки хлопчик і дівчинка. Софійка та Артем. Діти були гарні та здорові, на них було приємно дивитися. Кожен вечір вони дзвонили по відеодзвінку, показуючи онуків, а коли тим виповнилося вісім місяців, Олена з Віталієм поїхали познайомитися, тримати на руках своїх маленьких.
«Які ж вони чудові!» захоплювалася Олена, показуючи Марії фото. «Подивись, як Софійка схожа на Івана! А Артем на Наталю!»
«Еее, схожі!» скривилася Марія, «Ще малі, щоб бути схожими! Коли ходити почнуть, говорити, тоді й побачимо.»
«Чого ти така колюча? Не хочеш дивитися на дітей то й не треба!» Олена зібрала фото й сховала у шухляду, щоб потім розкласти в альбом. Вона любила тримати знімки по-старому з тисяч цифрових вибирала найкращі й друкувала.
Марія свідомо жила одна, так вона сама про себе казала. Усе життя мала коханців, переважно одружених. «Одруженому чоловікові багато не треба, і це дуже зручно дружині їжа й брудний одяг, мені увага й любов», декларувала вона.
Успадкувала від бабусі затишну однушку з балконом недалеко від метро. Марія втекла з-під батьківської опіки, щойно отримавши права. «Хочу жити, як я хочу!» заявила вона й так і зробила. Переїхавши, Марія пофарбувала волосся у яскраво-рудий, купила блискучий бальзам для губ і перші туфлі на шпильках. «Приходь, Оленко, на новосілля запрошую! До мене такі чоловіки приїдуть здивуєшся!»
Саме на новосіллі Олена познайомилася з Віталієм і невдовзі вийшла за нього заміж. «Оце ж ти нудно себе повела!» отримавши запрошення на весілля, сказала Марія. «Перший хлопець і одразу весілля! А порівняти? А подумати? Ти така нудна, не можу!» Але Олена вірила у свого Віталія, була впевнена, що вони пара на все життя.
Так і було багато років, аж поки раптом
«Маріє, привіт!» подзвонила Олена подрузі, «від мене Віталій пішов. Зовсім пішов, з речами Нічого не сказав, листа не залишив, телефон мовчить.»
«Давно була у відпустці?» несподівано запитала Марія.
«У відпустці?!» здивувалася Олена, «Ти мене, Маріє, чи не чуєш? Віталій, кажу, пішов, мене кинув. До чого тут відпустка?!»
«Пиши заяву, Олено, поїдемо з тобою до Грузії, там моя тітка живе, памятаєш?»
Олена замовкла, подумала й погодилася: «Правда, Маріє, їдемо до Грузії!»
У Грузії, де гостинність така, що відчувши її раз, не забудеш ніколи. Тітка Марії, красуня Ніно, колись вийшла заміж за грузина Георгія й переїхала з ним до Тбілісі.
