Сьогодні зранку 18-річна дівчина, яку звали Зоряна, народила дівчинку. Після цього вона залишила заяву, викликала таксі і вийшла з пологового будинку у Києві, навіть не озирнувшись. Вона не підозрювала, яку несподівану долю готує життя для її дитини
Коли ми з чоловіком Сергієм приїхали до пологового вечором, охоплені хвилюванням, наші душі були сповнені радості: чекали на появу четвертої дитини. Наша родина завжди була теплою і галасливою.
Наші другі й треті діти це близнята, Олеся й Михайлик, що стало для нас повною несподіванкою, оскільки в жодному поколінні подібного не було. Під час чергової вагітності ми не раз жартували: «А раптом знову буде двійня?»
Батьки щиро раділи цим новинам і дуже допомагали у перші дні. На другому УЗД нам одразу підтвердили цього разу чекаємо одну дитину.
Тому наш четвертий «молодець» зявився на світ один-єдиний, і хвилювання залишилися позаду. Нас розмістили у затишній палаті заздалегідь Сергій сплатив потрібну суму у гривнях.
Через декілька годин до мене принесли маля для годування. Несподівано до палати зайшов завідувач обличчя стурбоване, і мовив: «Виникла серйозна проблема»
Того ж ранку народила інша дівчина Зоряна. Народила гарну здорову донечку, написала заяву про відмову і миттєво поїхала на таксі. Після пологів їй було важко пересуватись, але затримуватись хоча б на мить вона відмовлялась. Довелося відпустити її.
Дівчинка народилась здоровою й неймовірної краси. Мене охопило відчуття: «Ти так мріяла про ще одну дитину Може, варто прийняти цю дівчинку у свою родину?»
Ми можемо оформити усе, ніби це твоя донечка сказала стурбована головна медична сестра. Але я відповіла: Я не хочу, щоб ця дівчинка стала сиротою та потрапила в притулок. Її майбутнє мене турбує Серце розривається. Але це порушення закону.
Адже офіційна процедура усиновлення займає місяці і не завжди гарантує, що маля залишиться з тобою. За цей час дитину заберуть в інтернат.
Від думки про це ставало сумно до сліз. Мою розгубленість добре розуміла Людмила Степанівна, головна медична сестра добра і співчутлива жінка, з якою ми навіть дружили за межами лікарні.
Можливо, саме тому вона й запропонувала нам розібратися у цій непростій ситуації.
Молода мама обрала самостійно залишити лікарню відразу після народження донечки;
Дитина народилася здоровою й потребує тепла й любові;
Процес усиновлення складний, довгий і не завжди приносить очікуваного результату;
Головна медична сестра підказала можливі дії, керуючись людяністю;
Головний сенс: ця історія нагадування про складність та непередбачуваність доль, про крихкість людського серця при народженні нового життя.
Життя не завжди дає прості відповіді, але кожне народження це надія й тривога, віра у краще майбутнє. Іноді нам усім доводиться робити складний вибір, проявляти співчуття та підтримку. Найцінніше у таких моментах залишатись людиною, незважаючи ні на що.


