Сонце після дощу…
Оленко, заходь. Я була у льосі, набрала тобі трохи картоплі.
Олена повернула до двору сусідки.
Ой, дякую, тітко Насте, обовязково поверну.
З чого повернеш? Ох, лишенько. Поверне вона Треба було раніше думати, коли дітей народжувала. Тарас ніколи не був справжнім чоловіком.
Олена проковтнула образливі слова, бо знала до зарплати ще цілий тиждень, а на одному молоці далеко не поїдеш. Не те що вона діти ж чекають вдома. Тарас, колишній чоловік, торік дізнався, що держава не подарує їм ні квартири, ні машини за трьох дітей. Швидко зібрав речі й заявив, що в такій біді жити не збирається. Олена тоді мила посуд і навіть випустила тарілку з рук.
Тарас, ти що це говориш? Ти ж чоловік. Знайди нормальну роботу, де добре платять, і біди не буде. Це ж твої діти! Ти завжди казав, що хочеш багато діточок
Хотів, але ж не знав, що державі байдуже на багатодітні родини. А працювати впусту немає сенсу, відповів Тарас.
Олена опустила руки.
Тарас, а як же ми? Як я сама з ними впораюся?
Лено, не знаю. Чому ти не наполягла, що нам вистачить і одного? Ти ж жінка, мала розуміти, як усе складеться.
Більше вона нічого не встигла сказати Тарас вискочив із хати і майже побіг до зупинки. Сльози навернулися на очі, але раптом вона побачила три пари дитячих очей. Сашко був старшим, цього року йти до школи. Мишці виповнилося пять, а їхня зірочка Марійка їй лише два. Олена ковтнула, посміхнулась.
Ну, хто за млинці?
Діти радісно захвилювалися, і лише Сашко ввечері запитав:
Мам, а тато більше не повернеться?
Олена хотіла щось вигадати, але потім просто відповіла:
Ні, сину
Хлопчик трохи поспіхнув, а потім промовив:
Ну й нехай. Ми й без нього впораємось. Я тобі допомагатиму.
Коли Олена поверталася з вечірньої дійки, знала діти вже нагодовані й у ліжках. І взагалі, вона дивувалася, як її син так швидко подорослішав.
***
Подякувавши за картоплю, Олена рушила додому. «Господи, коли вже потеплішає? Якась ненормальна зима цього року» Картоплі могло б вистачити, але одного разу мороз був таким лютим, що навіть у льохах вона підмерзла. Село їх жаліло тут люди завжди добрі, але постійно нагадували, яка вона дурна. А що в ній дурного? Тепер вона навіть не уявляла, як би жила без когось із дітей. Важко, але вони справлялися. Хотілося нових речей та іграшок, але діти не просили. Знали мама купить, як тільки зможе.
Цього року вони з Сашком мріяли поставити велику теплицю поки що з плівки, але вже розрахували, скільки зможуть закрити банок із огірками та помідорами на зиму. Олена перекинула відро в іншу руку й раптом побачила натовп. Ну, як натовп у селі й троє людей уже натовп. Вони стояли біля її плоту. Ще не підійшла, а вже чула:
Великий який, певно, мисливський.
Мабуть, кабан підрав. Не жилець уже.
Олена глянула туди, куди дивилися люди, і ахнула.
Чого ж ви стоїте? Треба ж допомогти!
Люди обернулися. Сусід сказав:
Оленко, ну ти й видумала. Бачиш, які ікла? Хто до нього підійде? Та й допомогти вже не вийде.
Як не вийде? Він же до людей вийшов по допомогу!
На снігу лежав пес чи то мисливський, чи ні. Олена не дуже розбиралася, але бачила: у нього серйозно поранений бік. Собака була величезний, але їй було не страшно. В очах тварини вона побачила біль. Люди посміялися й розійшлися. Ніхто не хотів проблем.
Олена обережно провела рукою між вухами пса.
Потерпи, трохи ще. Зараз принесу ковдру, переложу тебе, і ми дійдемо до хати.
Позаду почувся шелест.
Мам, я приніс ковдру. І ще дверцята від старого холодильника можна як ноші взяти.
Олена різко обернулася поруч стояв Сашко, у його очах були слізи. Пес стиснув зубами ковдру й тихенько заскиглив. Він затих, поки Олена промивала рану.
Мам, він виживе?
Сашко гладив пса по голові, і той нарешті відкрив затьмарені очі.
Він виживе, ми ж про нього дбатимемо.
Наступного дня, коли Олена прийшла на ферму, її оточили доярки.
Лено, ну скажи, що у тебе в голові? Нащо великого чужого пса в хату тягнути, та ще й до дітей?
Оце ж. Ніби в неї й так проблем із харчуванням не вистачає. А якщо не здохне, то ще й когось покусає.
Олена навіть підвищила голос:
У вас що, своїх справ не вистачає, чи що? Зіно, тобі ж Катря обіцяла волосся повиривати, бо ти розпустила чутки про її чоловіка. А тобі, Тетяно, краще за своїм Вовком пильнувати вчора знову біля магазину пиво пив, а йому чотирнадцять.
Жінки раптом замовкли й навіть відступили Олена ніколи так не відпові
