Подарунок для мами
Сашко, мені твоя допомога потрібна з подарунком для мами.
Марічка відклала телефон і повернулась до чоловіка, який розлігся на дивані з пультом у руках. Сашко ліниво клацав канали, навіть не дивлячись у її бік.
Ще й подарунок? буркнув він.
Плита. Гарна, сучасна. У мами ж день народження через два тижні, ти забув?
Сашко нарешті глянув на дружину. В його очах промайнуло роздратування, але він миттєво натягнув звичну посмішку.
Та стара ще служить, ні? На вигляд нічого.
Марічка сіла на підлокітник дивана, розправляючи зморшку на своєму домашньому халаті.
Ти ж сам бачив минулого разу Духовка ледве тепла, дві конфорки наче приклеєні. Мама весь час скаржиться пироги вже не такі, як колись. Для неї це важливо, ти ж знаєш.
Людмила Степанівна обожнювала куховарити. Від її кухні завжди пахло ваніллю і корицею, а на підвіконні вистигали свіжі булочки сусіди шукали привід «забігти на чай», бо голіруч там не випускали. Стара радянська плита вже останній місяць дихала ладаном.
Та гаразд, Сашко потягнувся і сів. Що треба робити?
Обери нормальну модель. Ти ж краще розбираєшся у всій техніці. Сходи в магазин, подивись, оформи доставку. Мені зараз ніколи аврал на роботі.
Марічка дістала з сумки банківську картку і простягла чоловіку. Синя пластика блищала у світлі торшера.
Тут моя премія двадцять чотири тисячі гривень. Вистачить на хорошу плиту?
Сашко взяв картку, покрутив її в руках. Нижня губа ледь завібрувала.
З головою вистачить. Не хвилюйся, все буде файно.
Марічка кивнула. За пять років шлюбу вона вже звикла віддавати чоловіку всі побутові питання. Сашко міг домовитись, витиснути знижку, збити бонус тут він був як риба у воді.
Тільки не тяни, добре? Щоб встигли до свята.
Зроблю, Сашко недбало запхав картку в кишеню домашніх штанів і знову потягнувся до пульта.
Минув тиждень. Марічка поверталась з роботи у набитому маршрутці й вирішила перевірити баланс через банківський додаток. Пальці впевнено ковзали по екрану.
Списано: 24 000 грн…
Марічка усміхнулась, глянувши на цифри ну молодець цей Сашко, не підвів! Двадцять чотири тисячі не абищо. Мабуть, вибрав щось люкс, може з грилем, з таймером і дверцятами, які виїжджають, як мама мріяла. Людмила Степанівна нарешті знову пече свої знаменті пляцки без страху, що духовка «зламається на кульмінації».
Марічка вже собі уявляла мамине обличчя, коли побачить подарунок. Зморшки біля очей скупчаться від радості, губи затремтять і обов’язково промовить своє коронне: «Ой, навіщо ж так розтрачуватись, діти?» А потім почне думати, який торт спече першим.
Сучасна техніка інвестиція надовго. Марічка памятала, як бабуся згадувала про свою «Львівську», яка служила тридцять років і не ломалась! Нове воно вже інше, але якщо не економити ще дітям передасте…
День народження припав на суботу. Марічка поспішала зранку: збирала букет, пакувала дрібні сюрпризи, які накупила разом із головним подарунком. Сашко тинявся квартирою і косився на годинник.
Не забудь конверт, нагадала Марічка, застібаючи чоботи. Ти ж документи від плити туди поклав?
Все там, Сашко плеснув себе по внутрішній кишені піджака.
До Людмили Степанівни добрались близько полудня. Квартирка пахла свіжою випічкою навіть з примхливою плитою мама примудрялась насмажити щось смачненьке. В коридорі товпились родичі й цокали келихами хто сміявся, хто з салатом воював.
Марічка обійняла маму міцно.
З днем народження, мамо. Це тобі.
Вона простягнула щільний кремовий конверт, швидко взятий у Сашка по дорозі. Що там не заглядала, навіщо? Чоловік уже все вирішив.
Людмила Степанівна розцвіла.
Ой, діточки, навіщо ж ви так! Вона обережно підчепила клапан нігтем, очі запалали цікавістю.
Марічка дивилась на маму з теплом. Секунда, друга І тут обличчя Людмили Степанівни зблідло. Усмішка кудись зникла і поступилась розгубленості.
Це… Що?
Марічка гмикнула, нахилилась ближче, глянула через плече.
Сертифікат у косметичний салон. Три тисячі гривень. Три!
Сашко! розвернулась до чоловіка, який уже крадькома спускався до виходу. Що це?
Та не переймайся, він криво усміхнувся, відводячи очі. Класний сертифікат, там косметика просто космос
А плита?!
Відповіді Сашко не дав. Лише ковзнув до балконних дверей, нирнув надвір і зачинив скло за собою.
Марічка кинулась слідом, шарпнула двері так, що шибки пискнули.
Об’яснись! Зараз же!
Сашко припав до поручнів, наче до хреста.
Слухай, ну Аленка зовсім вибилась із сил, їй реально був потрібен відпочинок… І я не зміг
Який відпочинок?! Яка Аленка?! Обличчя Марічки стало жорстким, очі як на екзамені. Я тобі дала гроші на плиту для моєї мами!
Гаряча путівка з’явилась, тоді якраз, всього 22 тисячі гривень, Туреччина, «все включено» Пропаде хто винний?
Марічка вихопила телефон із його кишені раніше, ніж він схаменувся. По екрану ковзнула рука месседжери, турагентство: дати, суми, радісне повідомлення від Аленки з сердечками:
«Братчику, ти найкращий! Спасибоньки! Лечу у пятницю!»
Марічка зиркнула на Сашка, той аж зменшився вдвічі і, здавалось, хотів розтанути.
Мовчки набрала агентство.
Доброго дня, туристичне агентство «Крилата гуска», Еліна, слухаю.
Добрий день! Бронювання на Алену Куліш, Туреччина, виліт у пятницю. Я хочу скасувати.
Перепрошую, а ви?
Я власниця картки, оплата без мого дозволу.
Сашко рвонув вперед, але Марічка одним рухом поставила йому заборону.
Хвилинку Ось, знайшла бронювання. Вам потрібно заїхати до нас в офіс, і вирішимо питання. Гроші повернуться до десяти робочих днів.
Дякую, завтра буду.
Вона вимкнула телефон і кинула його Сашку.
Марічко, ну навіщо так? Давай поговоримо
Але вона вже залишила кімнату. Пройшла через вітальню, де родичі завмерли над салатами, підійшла до мами, яка стиснула нещасний сертифікат.
Мамо, поїхали. Я нормальний подарунок тобі куплю.
Людмила Степанівна навіть не сперечалася накинула плащ, взяла сумку й пішла за донькою, лишивши гостей гудіти далі.
У магазині техніки пахло пластиком та новизною. Продавець з бейджем «Діма» терпляче пояснював, у чому різниця між моделями.
Ось ця ідеальна, Діма показав на білосніжну плиту. Для випічки просто супер! Рівномірний нагрів, таймер, гриль, конвекція.
Людмила Степанівна погладила плиту, ніби кошеня.
Красуня, прошепотіла вона.
Беремо, кивнула Марічка. Доставку на завтра організуєте?
Вільно, з 9 до 12.
Оформлення зайняло пятнадцять хвилин. Людмила Степанівна мовчала всю дорогу, лише біля будинку торкнула доньку за лікоть:
Марічко, доню, спасибі тобі. Тільки я за тебе хвилююся
Не думай, мамо.
Він Сашко Ви
Марічка обійняла матір.
Я розберуся. Але сьогодні просто святкуй. З днем народження.
Додому повернулась аж уночі. Сашко сидів на дивані у темряві, телевізор вимкнений.
Нам треба поговорити, почав він, підіймаючись.
Марічка мовчки пройшла повз. Відчинила шафу, акуратно склала його сорочки, футболки, джинси у дорожню сумку.
Ти що робиш? заволав він. Марічко, зупинись! Я просто сестрі допоміг, вона там вже Ледь тримається!
Джинси, шкарпетки, футболки все летіло в сумку.
Ти руйнуєш нашу сімю через якусь плиту! І сама винна!
Вона зупинилась, повільно повернулась.
Я тобі довірила власні гроші, попросила купити подарунок для мами. А ти все витратив на свою сестру!
Ну, витратив голосно сказано
Ти навіть не спитав мене! Просто вирішив сам! І збрехав!
Сашко рвонув до неї, намагався обійняти. Марічка відступила, тримаючи його светр як барикаду.
Не підходь до мене!
Аленці реально було кепсько
Забирай речі й іди.
Через місяць Марічка сиділа на кухні у Людмили Степанівни. Нова плита блищала у кутку, духовка працювала на повну, аромат ванільного бісквіта наповнював кожен закуток.
Уявляєш, я записалась на курси кондитерів! Людмила Степанівна вся сяяла. Сусідка Ніна порадила, французький шеф-сластун там викладає!
Марічка відкусила шматочок пирога. Ніжний крем танув на язиці.
Мамо, це фантастика. Просто космос!
Розлучення оформили швидко, без шуму й пилу. Сашко досі не розуміє, чого дружина не простила йому цю «маленьку авантюру». Аленка полетіла у відпустку за підтримки іншої благодійниці чи не полетіла, Марічці вже байдуже.
Вона дивилася, як мама чаклує біля нової плити щаслива й натхненна. За вікном вечоріло. Попереду чекало нове життя без брехні, без зради, без чоловіка, що рахував чужі гроші та довіру як розмінні копійки.
Марічка усміхнулась і потяглась за другим шматком торта. І так чому б ні?.
