До того вечора Соломія трималася на останньому диханні. Дві зміни поспіль у маленькому буфеті університету «Києво-Могилянської академії», підготовка до трьох фінальних іспитів з менеджменту, і не більше трьох годин сну за дві доби.
Коли близько одинадцятої вона побачила чорне авто біля корпусу бібліотеки, то настільки була знесилена, що вирішила: це точно її таксі. Навіть не глянула ані номер, ані водія просто відкрила задні дверцята й опустилася на крісло.
Усередині вразило розкішшю: мяка шкіра, тиша, аромат дорогого парфуму таке таксі Соломія ще не ловила, але її обережність придушила втома. Вона прилягла всього на хвильку й миттєво заснула.
Розбудив її чоловічий голос спокійний, із ледь помітною усмішкою:
Завжди відпочиваєте у чужих машигах, чи це мені так пощастило сьогодні?
Соломія різко сіла. Поряд чоловік у бездоганному костюмі, темні очі уважно розглядали її із легкою посмішкою.
До речі, ви вже хвилин двадцять спите, додав він. І трохи хропіли.
Соломія почервоніла. В око впало все: сенсорна панель, дерево, міні-бар. Не схоже на дешеве таксі…
Ви ж не водій…
Ні. Я власник. Мене звати Любомир Ковальчук.
Ім’я нічого їй не сказало, але говорив він з впевненістю людини, яка звикла вирішувати. Соломія гаряче перепросила й потягнулася до дверей.
Уже ніч, тихо зупинив він. Дозвольте хоча б підвезти додому.
Відмовитися не наважилася: нічний Київ лякає не менше, ніж чужа розкіш. Машина рушила плавно. Дорогою говорили про життя: навчання, підробітки, постійну втому.
Так не можна себе гнути, спокійно каже він. Ви себе знищуєте.
Під її підїздом на Оболоні Любомир зненацька запропонував:
Мені потрібен особистий асистент. Порядок у справах, організація зустрічей і часу. Гнучкий графік, зарплата на порядок вища за ваші підробітки. Вам це дуже підійшло б, ніж виснажливі зміни у буфеті.
Я не потребую жалю, тихо, але впевнено відказує Соломія.
Це не жалість. Це робота.
Він дав візитку. Вдома подруга Оленка, побачивши імя, ледь не впустила чай: Любомир Ковальчук найвідоміший молодий бізнесмен України.
Три доби Соломія вагалася. Але чергова прострочена платіжка оренди квартири підштовхнула до рішення. Вона подзвонила.
Коли можете приступити? коротко спитав він.
Завтра.
Його маєток на околиці Києва здався кадром із фільму: простір, світло, тераса й акуратний сад. Зарплата у декілька раз перевищує те, що вона отримувала в буфеті (аж 38 тисяч гривень!). Але Любомир дав зрозуміти: він цінує її не за випадкову зустріч.
Ви тут тому, що маєте розум і характер, сказав одного разу. Саме це мені треба.
З цієї фрази усе змінилося.
Робота захопила Соломію: впорядкувала календар, кілька разів уникла важливих збоїв у бізнесі, залагодила комунікації. Любомир дедалі частіше довіряв їй вирішальні рішення. Між ними росла справжня повага без зайвих слів.
На офіційному банкеті, коли над її головою нависла напруга чужих поглядів, він легенько торкнувся її спини як підтримка, і нічого зайвого. Саме тоді Соломія відчула: це вже не просто робота.
Минає два місяці. Стає відома новина: її прийняли на річну стажування по обміну в Європі з частковою стипендією.
Коли відїжджаєш? питає він.
Через три місяці.
Замовк. Далі каже:
Міг би спробувати вмовити залишитись. Але тоді перестав би поважати тебе за прагнення до більшого.
Увечері, проводжаючи її додому, вперше вимовив уголос:
Я тебе кохаю.
І я тебе, відповіла вона.
То їдь. Досягай свого. Я хочу бачити тебе сильною, не залежною від мене.
Рік минув непомітно. Повертається в Бориспіль на зустрічі лише він, без охорони й камер.
Сподіваюсь, цього разу не переплутала автівку? жартує Любомир.
Все перевірила, цього разу точно.
Він взяв її валізу.
Я купив квартиру у Львові.
Вона завмерла.
Для нас.
Без камер і зайвих очей він став на одне коліно:
Соломіє Войтович, чи згодна ти будувати зі мною майбутнє?
Так.
Сьогодні вона вже випускниця, має свою консультаційну агенцію у Києві, а він керує бізнесом. Тепер вони справжні партнери і в житті, і в роботі.
Часом, сідаючи в його машину після робочого дня, Соломія посміхається:
Перевіриш номер?
Якщо ти поруч я спокійна, навіть якщо засну, сміється.
І вже давно це не випадковість. А свідомий вибір.
