Сусіди вирішили показати нам, хто хазяїн у багатоповерхівці. І навіщо сам Бог знає.
Це було пять років тому. У нас із чоловіком вже було двоє дітей, і всі ми тулилися у маленькій кімнатці в гуртожитку. Звісно, наша родина гостро потребувала більшого простору. Але тоді ці розмови лишень залишались на рівні мрій, мов вечірній туман над Дніпром.
Але коли ми дізналися, що скоро в нас зявиться третя дитина, вибору вже не було довелося шукати житло, щоб не задихатися у стінах власного раю. Єдиний варіант продати стару домівку й додати до заощаджених гривень ще трішки, щоб купити омріяне трикімнатне житло хоча б на околиці Києва.
Так і зробили. Продавши квартиру, купили чудову трієчку в старенькій львівській камяниці з високими стелями, де видно, як час облизує кути. Квартира була вже охайно відремонтована, залишалось лишень занести меблі та погортати свої нові сни.
Ми почали жити щасливо, але щастя було, як тонке дзеркало, що тріщить на очах: сусіди, що жили над нами, наче тіні від черемхи, об’єдналися і вирішили довести, що саме вони тут “старші”.
Почалися нескінченні претензії, як зливові зливи над Косовом.
Чому двері до підїзду так довго відчинені?
Ми носили речі, звісно, треба було кілька разів виносити, пояснюємо.
Чому твоя «Таврія» стоїть під моїм балконом?
Я її ставлю під своїм вікном бо я живу на першому поверсі, а твій балкон вже наді мною. Що тут зробиш?
Нове зауваження змусило мене ковтнути голову, як сорока ключ.
Чого це твої діти, як вертаються з дитсадка, зчиняють галас? Я хочу тиші! Ще й мультики їм вмикаєте!
Як наші діти можуть вам заважати, якщо ви над нами живете?
Крапля наповнила озеро мого терпіння, коли сусіди прийшли сваритися з моєю вагітною дружиною, яка ось-ось мала народити.
Завітали вдень, коли я був на роботі, а Оксана сама, наче в порожній церкві. Зайшли, гомоніли, нарікали.
Ми прийшли поговорити.
Про що йдеться?
Ваш чоловік, мовляв, вийшов покурити й пустив у підїзд незнайомця. А той незнайомець пропонував усім зробити копії ключів до домофону.
Мій чоловік не палить взагалі, відповіла дружина. (я насправді і в житті не курив). Додали ще, мовляв, якщо той зробить ключі, то буде мати доступ до всіх дверей.
Коли я повернувся додому й почув про це, я піднявся, коли борщ закипає, пішов до сусідів без зайвих слів і пояснив, що на цьому такі балачки закінчено
Після того наче й стало тихіше. Сусіди більше не віталися, як і спілкувались, Але зі снів зникла тріщина, і в нашому домі оселився спокій, хоч і дивний, як гудіння тракторів за обрієм Полтавщини.
