Чи ви називаєте свекруху «мамою»? А ви точно знаєте, хто вам справді мати?
Кожного разу, коли я чую, як хтось звертається до свекрухи або тещі: «Мамочко», — у мене мурашки біжать по спині. Не тому, що я зла чи заздрісна. А тому, що для мене це слово — святе. Його не роздають наліво і направо. Мама — це не просто жінка, яка стала твоєю родичкою через штампик у паспорті. Мама — це та, що годувала, не спала ночами, плакала від безсилля, але все одно вставала зранку й знову боротися за тебе.
У мене є близька подруга — Орися. Ми дружимо з дитинства, вона була свідком на моєму весіллі, а я — на всіх її… трьох. Ми багато пройшли разом, і, попри життя, дітей, переїзди — ми тримаємося одна за одну. Часто жартую:
— Ну що, Орисю, дочекаємося, поки діти вступлять до університетів, і на пенсії підемо в клуб?
Недавно зайшла до неї по проханню — привезла ліки з аптеки, вона не могла виїхати: машина в ремонті. Подаю пакет, вона киває:
— Це не мені. Це мамі погано.
Я посміхнулася, зазирнула на кухню й майже автоматично вигукнула:
— Добрий день, тіто Галю! Як ви себе почуваєте?
І лише коли жінка повернулася до мене, я зрозуміла: це не її мама. Це мати її третього чоловіка. Свекруха. А Орися з ніжністю називає її «мамочкою». Так само, як і попередніх.
Я згадала, як було і з першою, і з другою. З Максима — її першого чоловіка — вона з першого дня звала його матір «мамою».
— Ти що, збожеволіла? — прошепотіла я тоді їй на вухo. — Ти ж її не знаєш! Це не твоя мама!
А вона лише посміхалася:
— Це стратегія. Їй буде приємно. Вона мене прийме. Ну й Макс радий. Усе просто.
Тільки от та «мама» потім плювала їй у спину. Коли Макс напивався, ночував бог зна де, а Орися дзвонила — та лише зітхала:
— Ну що ж ти хочеш, доню? Чоловік стомився…
Минуло два роки — розлучення. Дитину народили, але жодна з «мам» ні внуком, ні Орисею не цікавилася.
З другим було інакше. Та свекруха відразу стала в позу:
— Цей хлопчина тобі не потрібен. Забирай куди хочеш, хоч до дитбудинку. Грошей на нього нема.
І знову Орися називала її «мама». Аж поки не зрозуміла, що за цим «мама» криється лише бездушна жорстокість. Вони розлучилися, на щастя, дітей не мали.
Тепер у неї третій шлюб, і все повторюється. Ті самі ніжні слова. Та сама наївна надія, що якщо сказати «мамочко», то жінка розтане, стане рідною.
Але ні. Це не працює.
Я знаю, про що говорю. У мене теж є свекруха. І ми з нею… не просто ладнаємо. Ми по-справжньому поважаємо одна одну. Можемо говорити по душі, посміятися, разом збирати черешні чи обговорювати серіал. Але ми називаємо одна одну по імені. І це не заважає нам бути ближчими, ніж деякі рідні.
Бо «мама» — це не звертання заради вигоди. Це слово — як орден. Його треба заслужити. Його не можна купити, випросити за компот чи посмішку. Справжня маСправжня мама — це та, чия любов не змінюється, навіть якщо змінюються обставини.
