Свекруха вирішила перебратися жити до нашої квартири, а свою подарувати дочці.
Мій чоловік зростав у великій сімї. Моя свекруха народжувала дітей одну за одною, поки нарешті не зявилася довгоочікувана донька. Стратегія оригінальна, але, як то кажуть, не мені судити.
Коли я вийшла заміж, була впевнена, що виграла джекпот. Ярослав здався мені надійним, відважним і відповідальним чоловіком. У родинних цінностях розбирався добре, але й кроку від матері та молодшої сестрички зробити не міг. Свекруха синами надто не переймалася, а от за доньку й зуби би показала.
Катерина, сестра чоловіка, була десятирічною, коли я з нею познайомилася. На початку вона мене не дратувала, але через пять років ситуація різко змінилася. Учитися не хотіла, компанію підбирала собі таку, що у кожної мами голова би обертом пішла. За всі пригоди Катерини мусив віддуватися мій Ярослав сестра могла й серед ночі подзвонити по допомогу.
Мріяла я, що сестра чоловіка виросте, піде заміж, і все владнається. Ага, щасливо Коли Катерина вирішила одружитися, свекруха постановила: хай сини складуться на весілля, бо в неї самої ніяких запасів. Чоловік Каті хлопець простий, з невисокою зарплатою, отож молодята лишилися жити з мамою.
Одна дитина, друга Свекруха нарешті второпала: місця вже обмаль. І тоді вона придумала геніальний план перебратися до нас, а свою квартиру віддати доньці. І все було б нічого, якби не одне але: квартиру ми купували на мої гроші, а Ярослав навіть копійки не вклав. Йому ж це в радість мама допоможе, що ти переймаєшся?
Живемо ми у двокімнатній квартирі. Зі спокою і власного простору мені й так не вистачає, а тут ще й свекруха на додачу пропонується. Вона свято вірить, що ми просто зобовязані запросити її під своє крило бо ж Ярослав найстарший син і мусить дбати про матір.
Чоловіка свого люблю, про розлучення й думки не маю. Але як йому пояснити просту річ, що життя під одним дахом зі свекрухою то, мяко кажучи, не моє уявлення про щастя? Може, порадить хтось, як донести чоловікові істину й не перетворитися на негативного персонажа родинної саґи? Обіцяю подякувати вареником!
