Сон, мов веселка у дощі
Голос світла, мов дзвін склянок телефон дзвонив. На екрані мерехтіло «Ганна Степанівна». Уже третій дзвінок за ранок. Оксана глибоко зітхнула й підняла трубку.
Так, Ганно Степанівно, слухаю.
Оксанко, чому не береш? голос свекруги був на межі образу. Я ж дзвоню!
Я кашу для Даринки варила, руки були мокрі, збрехала Оксана, хоча насправді просто не мала сили знову обговорювати неправильне хлопчикове виховання.
Знову ця каша! Я ж казала дітям треба сало! Мій Миколка на салі виріс, ото який кріпкий! А твоя Даринка як тінь бліда, мов вітер здує.
Оксана заплющила очі й порахувала до пяти. Їхній хлопчик був усього трирічний, і лікар казав, що все гаразд. Просто вроджений стан у батькову рідню.
Ганно Степанівно, ми йому сало даємо теж. Сьогодні будуть тефтелі.
От і добре! Я тому й дзвоню. Заїду до вас, борщику привезу. На кістці, як Микола любить. І котлет напекла, за моїм рецептом. А то ти зі своїми тефтелями…
У «тефтелях» пролунав такий неприхований глум, мов би вона годувала дитину отрутою.
Не турбуйтеся, у нас усе є, спробувала заперечити Оксана.
Яка ж турбота? Бабуся онука побачити хоче! Хіба заборонено?
У цій фразі була вся суть свекруги уміння поставити питання так, що будь яка відповідь, окрім згоди, виглядала б звірячою грубістю.
Звичайно, приїжджайте, здалася Оксана.
Після розмови вона притулила чоло до холодного шибки. За вікном кружляли рідкісні сніжинки, падаючи на голі гілки яблунь. Листопад був сирим і сірим.
Мам, з ким ти говорила? з кімнати визирнув Дарко, стискаючи в руках потертого плюшевого ведмедика.
Бабуся Ганя приїде сьогодні, усміхнулася Оксана, намагаючись, щоб голос звучав радісно.
Вона знову казатиме, що я погано їм? насупився хлопчик.
В Оксані заболіло серце. Навіть дитина помічала ці постійні дорікання.
Бабуся просто дуже тебе любить і хоче, щоб ти виріс здоровим.
Дарко не виглядав переконаним, але кивнув і пішов гратися.
Оксана взялася за прибирання. Хоч вони з чоловіком віддавали перевагу легкому творчому безладдю, перед візитом свекруги квартира мала блищати, як скло. Інакше неминуче почула б коментар про «хлів, де й мікроби заведуться».
За дві години вона встигла вимити підлогу, витерти пилюку й навіть спекти пиріг із яблук єдину її страву, яку свекруха завжди хвалила.
Микола мав повернутися з роботи до обіду. Обидва працювали віддалено він програмістом, вона дизайнеркою. Але сьогодні у нього була важлива зустріч, тому поїхав у офіс.
У двері подзвонили о другій годенДвері відчинилися, і в них зявилася Ганна Степанівна у червоному пальті, з кульками у руках, мов персонаж із сну, який ніколи не закінчується.
