Новорічний сюрприз
Олена поспішала додому, не звертаючи уваги на ожеледь під ногами. Звичайно — у її сумочці лежали два квитки на літак. На півдні їх чекав заброньований номер у готелі. Вони давно мріяли зустріти Новий рік біля моря, у теплі, без клопотів. Не стояти біля плити, відпочивати, купатися в басейні. Відчути себе в казці.
Але завжди щось заважало. То грошей не було — зарплата йшла на іпотеку. То просто у щоденній метушні забували придбати квитки заздалегідь, забронювати готель…
Тепер у них була своя квартира. Залишилося виплатити зовсім небагато. Час подумати про дитину. І якщо не зараз, то з малюком вони ще довго не зможуть здійснити свою мрію. Ось і вирішила Олена зробити чоловікові, Івану, новорічний подарунок.
Звичайно, свекруха обов’язково скаже, що Олена витрачає гроші на дурниці. Що взимку біля моря робити нема чого. А як же вони з батьком? Чому не порадилася? Почнуться образи, претензії. Узагалі, їй дістанеться на повну. Свекруха й так недолюблювала її, а тепер навіть страшно уявити, що влаштує. Та нічого, не вб’є ж. Якось переживе. Зате як вона здивує Івана! Яке свято влаштує!
А якби порадилася, свекруха одразу б влаштувала скандал, і ніякого сюрпризу не вийшло б. І на море вони б, ймовірно, не поїхали. Про те, що чоловікові сюрприз може не сподобатися, або в нього раптом виникнуть інші плани, Олені навіть не спадало на думку. Іван завжди говорив, що не розуміє, нащо всю ніч сидіти перед телевізором, об’їдаючись олів’є. Він любив компанії і веселощі.
До сьогодні конверт із квитками лежав у ящику її робочого столу. Сьогодні вона вирішила взяти його додому і подарувати чоловікові. Літати до мрії їм належало через два дні.
Повернувшись додому, Олена поклала конверт під ялинку так, щоб Іван одразу його помітив. Переодягнулася і почала готувати вечерю, прислухаючись, чи не відчиняться двері. Час від часу поглядала на годинник.
О пів на дев’яту вже почала хвилюватися. На плиті давно охолола сковорода з вечерею, а Івана все не було. Настрій стрімко падав. Вона дзвонила йому кілька разів, але телефон Іван чомусь вимкнув. Олена метушилася по квартирі, то й то підходила до вікна, дивилася, чи не за’їде на подвір’я чоловікова машина. В голову лізли тривожні думки, одна страшніша за іншу. Вона знову і знову набирала номер Івана, але щоразу автомат повідомляв беземоційним жіночим голосом, що абонент недоступний.
Олена відганяла від себе погані думки, переконувала себе, що Іван зустрівся з друзями і затримався. Але нащо вимикав телефон? Чому не попередив?
Вона навіть визирала за двері кілька разів. Одного разу батько добре випив з товаришами. Ті привели його додому, але, знаючи мамин суворий характер, не наважилися показуватися їй на очі. Посадили батька біля дверей, спиною до стіни, і пішли. Добре, що сусід повертався пізно, побачив сплячого на сходах і подзвонив у двері.
За дверима нікого не було, на сходах не лунали кроки. Про квитки і свій сюрприз Олена вже забула — лише б із Іваном нічого не трапилося.
Про сон і думати не хотіла. Вона сіла на диван, підібгавши під себе ноги, і приготувалася чекати всю ніч. Бойка мелодія дзвінка пролунала в ночі, наче постріл. Олена здригнулася, схопила телефон, мимоволі зірвалася з дивана.
— Ваню, ти де? Що трапилося? — скрикнула вона в трубку.
— Нічого не трапилося, — відповів чужий жіночий голос, наче в’язкий мед. Від несподіванки Олена відвела телефон від вуха, глянула на екран — дзвонили з номера Івана. — Твій Іванко спить. Як немовля спить, — промовив солодкий голос.
— Де спить? Навіщо? Хто це? — запитала Олена, вже знаючи, яку відповідь почує.
Коли вона розповіла подрузі, що готує чоловікові новорічний сюрприз, та усміхнулася й розповіла історію із сестрою. Та подарувала чоловікові абонемент у басейн із сауною на двох. Сходили кілька разів. Потім чоловік застудився, а далі навалилася робота, і про басейн забули.
Сестра вирішила сходити сама. Прийшла, перерила всю сумку, але картки не знайшла. Вона завжди носила її із собою. Дівчина на рецепші сказала, що півгодини тому картку зареєстрували. Тут сестрі все стало ясно, хто і навіщо її взяв. Через півгодини вона побачила вихідчого із роздягальні чоловіка під руку з дівчиною. Отак і розкрилася його зрада. Подруга тоді сказала, що нічого не має проти сюрпризів, але з ними треба обережніше.
Усе це миттєво промчало в Олениній голові. Вона знову почула той голос.
— Іван спить у мене вдома. Живий і здоровий, не хвилюйся. Вгадуєш, хто я? Він мене любить. Не чекай його. Ми вже півроку разом. Жалів тебе, не казав. Вирішила йому допомогти. — У трубці пролунали короткі гудки.
ООлена відчула, як легкість наповнює її серце – вона зрозуміла, що тепер вільна, і попереду чекає нове життя.
