Мені 37 років, я давно розлучена вже десять років. Мій колишній чоловік з другого шлюбу зрадив мене, і я йому більше не пробачила. Тепер він живе з новою дружиною у Львові. Вони завагітніли, народили сина і одружилися, а я вирішила більше з ним не спілкуватися, тому не знаю, що відбувається в їхньому житті.
У мене стабільна зарплата, я добре заробляю, і вчора моя подруга Олена повідомила, що мій колишній зателефонував. Ми не бачилися роками, і я була дуже здивована його появою. Він розпочав розмову сам і сказав, що у його сина діагностували рак. Лікування дуже дорого дороге, а в їхній новій сімї грошей не вистачає, тому він просить у мене допомоги.
Нещодавно я продала будинок, який успадкувала після бабусі в селі Черняхів, і отримала значну суму в гривнях. Він дізнався про це і прийшов, сподіваюся, у потрібний час, щоб отримати гроші. Я ще не вирішила, куди їх вкласти: хочу купити нове авто, хоча поки що не вмію добре водити, і часу мало. Сума достатньо велика, і я не поспішаю її витрачати. Іноді задумуюсь, чи допоможу я, якби сама захворіла, сумніваюсь.
«Ти розумієш, як нам важко!» каже він, ні про мої почуття, ні про свою нову дружину не згадуючи. Колито він без вагань обміняв мене на неї під час розлучення, розділивши майно порівну. Він казав, що все це піде на користь його нової родини, навіть на квартиру, яку я придбала ще до шлюбу. Це мене врятувало. Тепер він тут, просить гроші, мовляв, про свої почуття!
Він обіцяв надати всі документи, якщо я не повірю, але мені це не потрібно. Я навіть не планую думати про це. Хоча він клянеся повернути все, а дитині треба реабілітація, що також стоїть дорого, я сумніваюсь, що отримаю назад.
«Чому ти не позичиш у банку?» запитую я його.
Я говорю йому прямо в обличчя, що не планую нічого позичати. Він підвищує голос, пропонує опуститися на коліна, але я відмовляюся. Навіщо я його принижую? Я просто не хочу його бачити. Він зрадив мене, зрадив мене колись, тому нехай йде собі. Він каже, що повернеться, коли я заспокоюсь і все обміркуєш, а я не маю нічого, про що можна розмірковувати.
Можна сказати, що у мене немає совісті, та я хочу самостійно розпоряджатися своїми грошима і не ділитися їх з іншими. Після цієї розмови трохи сумно, але я не допомагатиму йому це буде урок для нього і сплата за його гріхи.
