Сироїжка тітки Олі
Ніхто точно не памятає, звідки взялася тітка Оля мамина подруга. Здавалося, вона існувала завжди як вітер, сметана та Софія Ротару. Тато вважав її агентом таємного уряду, засланим серед звичайних людей для соціальних експериментів. Дідусь же був певний, що тітка Оля пятий козак Мамая, вигнаний з війська за надто жорстокі жарти. Навіть мати не могла чітко пояснити, як вони познайомились. Тітка Оля була як та дивна ґудзикова кістка в супі: незрозуміло, навіщо потрібна, але викинути гріх.
У тітки Олі не було ні чоловіка, ні дітей, зате в неї було море вільного часу. Такі жінки небезпечніші за саранчу. Залий її в кригу, кинь у прірву вона й там розведе таку метушню, що навіть риби вистрибують на берег, тільки б втекти.
Якщо говорити про діловий хист, то у тітки Олі він був як забита труба нічого не проходило. Щороку вона залучала нас у новий проект, і втекти було неможливо навіть за кордон. У неї був закордонний паспорт, візи до півсвіту, вона розмовляла трьома мовами, але жодною з них не знала слова «ні».
Колись тітка Оля торгувала кубинськими кремами, від яких у мами виросли шовковисті брови і зявилася залежність. Потім вона вязала чоловічі труси з синтетичної кози тут уже страждав тато. Вона обіцяла йому «козацьку витривалість» і вимагала звіту після місяця носіння. Тато здав його через три дні. Кажуть, того вечора йому дзвонив Тарас Чорновіл і просив поради.
Дідусеві теж діставалося. Тітка Оля продавала йому БАДи для «очищення печінки та гарного настрою». Після цього діда тиждень показували у «Новинах», а ще місяць у «Пісні року», як тільки він відкривав рота.
У тітки Олі завжди були ідеї: мило з екстрактом полину, здорові солодощі з часнику та кропиви, вироби з вюна. Вона могла годинами розповідати про користь своїх витворів, поки людина не починала півзти назад до стану мавпи. Коли віра в Бога, науку та здоровий глузд остаточно зникала, комерсантка пропонувала знижку. І жертва здавалася. Нам, як «рідним душам», «пощастило» найбільше: ми отримували безкоштовні пробники.
А місяць тому тітка Оля почала робити домашній сир і приносити його нам у всіх можливих формах. Запах неможливо передати словами. Гадаю, наша хата ще десять років не буде придатною ні для продажу, ні для оренди як, власне, і весь будинок. Лише дідусь тішився: його більше не змушували прати шкарпетки і навіть хвалили за принциповість.
Сир був дивним. Він ламав ножі, вибухав у мікрохвильовці і зникав у духовці. Іноді нам здавалося, що він нападав на інші продукти в холодильнику і перетворював їх на своїх двійників.
Якось я спробував додати його до локшин і залити томатним соусом. На виході вийшов збагачений уран, і тепер нашій родині заборонено виїзд за кордон на пять років.
Мама просила потерпіти. Тітка Оля запевняла, що перший сир як перша любов, а наступний буде «як з Волині». ПочАле одного вечора сир раптово зник, а на його місці залишився лише записочка від нового чоловіка тітки Олі: “Вибачте, це був мій експеримент тепер я точно знаю, що світ ще не готовий до моїх кулінарних відкриттів.”
