Та мені байдуже! Марічка пройшлася кімнатою, розмахувала руками. Мамо, ну скільки можна терпіти? Мої подруги вже сміються!
Мамо, знову тече! Знову! скрикнула Марічка, вибігаючи з ванної з мокрим волоссям і рушником у руках. Я ж казала, що з цією квартирою щось не так!
Тихше! Сусіди почують! зашипіла Оксана Іванівна, кидаючи ганчірку і спішачи до доньки. Де саме тече?
Та скрізь тече! З крану, з душу, навіть під умивальником калюжа! Марічка розмахувала руками, розбризкуючи воду по коридору. Я ж попереджала! Казала, що не треба було звязуватися з цим руїнником!
Оксана Іванівна мовчки зайшла у ванну, подивилася на воду, що розливалася по підлозі, і важко сіла на табурет. Місяць тому вони переїхали в цю двокімнатну квартиру в центрі Києва, продавши свій будиночок у передмісті. Здавалося, життя налагодиться близько робота, магазини, лікарня. А тепер
Мамо, чого сидиш? Треба щось робити! Марічка стояла в дверях, кутаючись у халат.
А що робити? втомлено промовила Оксана Іванівна. Сантехника викликати? Знову за свій рахунок? Вже третій раз за місяць.
Може, звернемося до господарки? Хай вона платить, це ж її квартира!
Я з нею говорила. Каже, що ми самі винуваті, нібито неправильно користуємося сантехнікою. А як можна неправильно краном користуватися? Оксана Іванівна підвелася, почала збирати воду ганчіркою. Іди снідати, запізнишся на роботу.
Який сніданок? У нас плита знову не працює! обурилася Марічка. Учора ледь кашу зварила, а сьогодні вона взагалі не вмикається.
Оксана Іванівна лише зітхнула. Плита дійсно капризничала з першого дня, але господарка квартири, Надія Степанівна, запевняла, що вона справна, просто треба призвичаїтися. Призвичаїтися до того, що конфорки вмикаються через раз, а духовка працює, коли їй заманеться.
Гаразд, побіжу до Світлани, попрошу чайник, буркнула Марічка, натягуючи джинси.
Не треба до сусідів бігати! зупинила її мати. І так уже соромно. Учора в Світлани масло позичали, позавчора сіль. Подумають, що ми жебрачки.
А що тоді? На роботу голодними йти?
Оксана Іванівна подивилася на доньку і відчула, як у горлі збирається знайомий комок. Навіщо вони погодилися на цей переїзд? У своєму домі було менше проблем, жили спокійно, нікого не турбували. А тепер щодня нові неприємності.
Марічка пішла на роботу голодна і зла, а Оксана Іванівна залишилася розбиратися з повінню у ванній. Витерла воду, спробувала затягнути крани марно. Тоненька струмочка все одно сочилася.
Телефон задзвонив саме тоді, коли вона збиралася викликати сантехніка.
Оксано Іванівно? Це Надія Степанівна. Як справи? Не скаржитеся?
Та ось обережно почала Оксана Іванівна, знову з сантехнікою проблеми
Знову?! перебила господарка. Що ви там робите з моєю квартирою? Я ж казала обережно!
Ми нічого особливого не робимо. Просто відкриваємо і закриваємо крани.
Нащо тоді щотижня викликаєте майстрів? Може, щось упустили? Важке впустили?
Оксана Іванівна стиснула губи. Нічого вони не впускали, просто квартира виявилася зовсім не такою, як її представили. Тоді все працювало, а тепер кожен день нові сюрпризи.
Надіє Степанівно, може, все ж таки пошлете майстра? А то нам незручно
Якого майстра? Ви самі винуваті! Я ж попереджала техніка стара, треба обережно!
Але ж у договорі написано, що все справне
Справне, справне! Просто у вас руки не звідти! гаркнула Надія Степанівна і кинула трубку.
Оксана Іванівна поклала телефон і оглянулася. Квартира була в центрі, світла, з високими стелями. Але з кожним днем ставало зрозуміліше: ця краса лише ззовні. Проводка стара, труби іржаві, вікна погано закриваються, а про ремонт господарка й слухати не хотіла.
Обідньої пори повернулася Марічка, похмура, як хмара.
Ну що? Щось полагодили? спитала вона, кидаючи сумку на підлогу.
Де там. Господарка каже, що ми самі винуваті.
У чому?! спалахнула донька. У тому, що її квартира розвалюється?
Марічко, не кричи. Стени тонкі, сусіди почують.
Та мені байдуже! Марічка пройшлася кімнатою, розмахувала руками. Мамо, ну скільки можна терпіти? Мої подруги вже сміються! Кажуть, що я живу, як циганка то води немає, то світла, то плита не працює!
Нехай твої подруги краще мовчать, буркнула Оксана Іванівна. У них батьки квартири купують, а не орендують.
То може, і нам купити? раптом запропонувала Марічка. Гроші від будинку лишилися, трохи докинемо
Які гроші? здивувалася мати. Ми ж майже все витратили на твоє лікування.
Марічка замовкла. Операція дій
