Ключ клацнув у замку, і Оксана, намагаючись не шуміти, прокралася у квартиру. У передпокої було темно, лише з кухні пробивалася тонка смужка світла. Батьки знову не спали, хоча вже давно перевалило за північ. Останнім часом це стало звичкою довгі нічні розмови за закритими дверима. Зазвичай тихі, але іноді вони переходили у приглушену перепалку.
Оксана зняла туфлі, поставила сумку з ноутбуком на тумбочку й непомітно пройшла до своєї кімнати. Їй не хотілося пояснювати, чому вона затрималася, хоча причина була поважна проект на роботі ніяк не сходився, а строки підтискали.
Крізь стіну чулися приглушені голоси.
Ні, Іване, я так більше не можу, мама говорила тихо, але в голосі відчувалося роздратування. Ти ж обіцяв ще минулого місяця.
Наталко, розумій, зараз не час, батько, схоже, знову виправдовувався.
Оксана зітхнула. Останнім часом батьки постійно про щось сперечалися, але при ній робили вигляд, що все гаразд. Ну, їм уже за пятдесят, вона давно доросла, але все одно неприємно усвідомлювати, що у їхніх стосунках щось не так.
Вона роздяглася, умилася й лігла під ковдру, але сон не йшов. Думки кружляли навколо одного й того самого. Брат Олексій жив окремо, в іншому місті, і рідко навідувався. Якщо батьки вирішать розлучитися хто з ким залишиться? Кому дістанеться квартира? І чому вони приховують свої проблеми?
Голоси за стіною не стихали. Оксана простягнула руку до тумбочки й намацала навушники хотілося заглушити чужі таємниці музикою. Рука зачепила телефон, і він упав на килим. Піднімаючи його, вона випадково відкрила диктофон. Палець замер над екраном.
А що, якщо записати їхню розмову? Просто щоб дізнатися, що відбувається, а не гадати. Адже якщо вона спитає прямо, вони напевно відмахнуться, скажуть, що все добре.
Совість поколювала неприємним холодком. Підслуховувати негарно, тим більше записувати. Але з іншого боку це ж її батьки, її сімя. Вона має право знати, якщо щось серйозне.
Наважившись, Оксана увімкнула диктофон, поклала телефон на тумбочку ближче до стіни й накрилася ковдрою з головою.
Вранці, збираючись на роботу, вона помітила, що й батько, і мама виглядали невиспаними. За сніданком вони майже не розмовляли, лише обмінювалися звичними фразами.
Ти пізно повернулася вчора, помітила мама, наливаючи чай. Знову затрималася на роботі?
Так, проект допилювали, кивнула Оксана. А ви чого не спали?
Та так, серіал дивилися, відмахнулася мама, навіть не глянувши на доньку.
Батько втопився у газеті й удав, що дуже захоплений статтею.
Сьогодні не чекай мене на вечерю, сказав він, не піднімаючи очей. Переговори з клієнтами, можу затриматися.
Мама стиснула губи, але промовчала.
Усю дорогу до офісу Оксана боролася зі спокусою послухати нічний запис. Але в метро було надто людно, та й соромно якось. Вирішила відкласти до вечора.
День тягнувся нескінченно. Нарешті, повернувшись додому, Оксана виявила, що мами немає записка повідомляла, що вона пішла до подруги й повернеться пізно. Батько затримувався, як і обіцяв. Ідеальний момент.
Забравшись із ногами на диван і закутавшись у плед, Оксана натиснула кнопку відтворення.
Спочатку чулися лише уривки фраз, потім запис став чіткішим.
скажемо Оксані? голос батька звучав стурбовано.
Не знаю, зітхнула мама. Боюся, вона не зрозуміє. Адже минуло стільки років.
Але вона має право знати.
Звичайно, має, але як пояснити, чому ми стільки років мовчали?
Оксана завмерла. Про що вони? Яку правду від неї приховують?
А памятаєш, як усе починалося? раптом спитав батько, і в його голосі прозвучала усмішка.
Ще б пак, усміхнулася мама. Я думала, це ненадовго, а виявилося на все життя.
Зате яке життя вийшло, хмикнув батько. Хоч часом було нелегко.
Особливо коли зявилася Оксана.
Серце дівчини стиснулося. Що означає «особливо»? Вона була небажаною дитиною? Чи справа в чомусь іншому?
Але ми впоралися, продовжив батько. І вона виросла чудовою.
Так, у маминому голосі звучала гордість, і Оксана трохи розслабилася. Тільки тепер треба вирішити, що робити далі. Я втомилася від цього подвійного життя, Іване.
Подвійного життя? Оксана похолола. Невже в когось із них роман на стороні? Чи вони обидва зраджують один одного? Від цієї думки зробилося нудно.
Наталко, давай все ж таки дочекаємося приїзду Олексія. Обговоримо все разом, усією сімєю.
Добре, погодилася мама. Але після цього жодних відстрочок. Або ми все змінюємо, або не знаю, що тоді.
Запис обірвався мабуть,
