Завітна мрія
Захáре, знов прийшов із школи в дірявих штанах, дорікала мати синові. Знов бився, і, мабуть, із Мýшком? Ну скільки можна вам ворогувати? Ви ж однокласники!
Так, мамо, знов із Мýшком, але я його переміг, чесно й гордо відповів хлопець. А якщо по правді, то він перший почав. Каже, що Ірíна дружить тільки з ним. Та ще побачимо… погрозив кулаком у вікно тринадцятирічний хлопчисько.
Мýшкові цього разу дісталося, хоча минулого разу він побив Захáрка, та нечесно підступно підставив підніжку, той упав зненацька, а Мýшко й навалився зверху. З малих літ ці хлопці змагалися, кому більше прихильна гарненька однокласниця Ірíна. Вона ж, до речі, прийшла зі школи так само розгнівана й на запитання матері відповіла:
От знову Захáрко бився з Мýшком, і тепер у Мýшка буде синéць під оком. А Захáрко шта́ни на коліні порвав від матері йому певно дістанеться. І правильно! Навіщо він постійно чіпляється до Мýшка? І чому Мýшко мусить битися з ним, щоб той відчепився від мене? Не подобається мені Захáрко…
Доню, таке в житті було, є й буде. Так часто буває, навіть серед дорослих. Просто дівчині треба зробити свій вибір кого їй більше до вподоби. А хлопці завжди кулаками виясняють стосунки, говорила мати, але в душі хвилювалася: незабаром доня виросте, і справді постане перед вибором.
Мамо, не подобається мені Захáрко! Я йому вже сто разів казала не подобається мені цей очку́р! Мýшко кращий за нього, жвавіший і вродливіший. Ніколи мені не сподобається Захáрко, ніколи!
Ох, доню, ніколи не кажи «ніколи». Ти не знаєш, що ще трапиться у житті. Воно такі штуки викидає, що й Боже упаси! Та й хто знає, яку долю тобі призначено згори. Нехай Бог дасть тобі щастя, сумно похитувала головою мати.
Мамо, та яке тут призначення? Просто Мýшко мені подобається більше, ніж Захáрко, сердилася донька, але мати думала про своє.
Наближався кінець школи. Ірíна й далі дружила з Мýшком, а Захáр мовчки страждав. Він розумів, що зовнішністю вигравав його вічний суперник, і вони вже не билися. Захáрові й так було ясно, кого обрала Ірíна. Сварки траплялися, але до бійки не дійшло.
Ввечері Ірíна з Мýшком гуляли й мріяли.
Знаєш, Мýшку, я хочу велику родину. Одружимося і в нас буде великий круглий стіл, щоб усі поміщалися. А ще я працюватиму в школі, ти ж знаєш хочу в педагогічний інститут. А влітку всією родиною поїдемо на море, щасливо усміхалася Ірíна, схиливши голову йому на плече.
Мýшко слухав мовчки, не перебивав, але й не погоджувався повністю.
Ірíно, це добре, звісно, але тоді мені доведеться працювати вдень і вночі, щоб усіх прогодувати, посміхався він. Я ж буду втомлюватися, то яке вже море?
Мýшку, але ж і я працюватиму, допомагатиму, носитиму гроші в сімю. Наших зарплат вистачить, серйозно запевняла його Ірíна.
Ще чого? Ти не будеш працювати. Сидимеш вдома, виховуватимеш дітей і чекатимеш чоловіка з роботи, пояснював свою позицію Мýшко.
Це ще чому вдома? здивувалася дівчина.
Бо ти жінка, і твоє місце біля пічі. Чоловік голова родини, запамятай: як він скаже, так і буде.
Ця розмова не сподобалася Ірíні. Боячись, що перейде у сварку, вона махнула рукою й пішла додому. Мýшко дурнувато чухав потилицю:
Що ж я такого сказав?
Біля її хати Ірíну чекав Захáр із червоною трояндою в руці.
Привіт, це тобі.
Ірíна сердито подивилася на нього.
Захáре, знов ти! Що тобі треба? Чого ти ходиш за мною? Відчепися! Тобі що, не зрозуміло я обрала Мýшка!
Бо ти мені дуже подобаєшся, як і Мýшкові. Візьми троянду.
Але дівчина не взяла й пішла.
Вранці, вийшовши з хати, вона побачила ту саму троянду на ґанку. Хоч і сердилася на Захáра, але взяла її.
Яка гарна… навіть не зівяла, подумала вона.
Після того Захáр більше не підходив до неї, але іноді лишав троянду ввечері. А вранці вона знаходила її й знала, від кого. Довгоносий Захáр у окулярах їй не подобався, але глибоко в душі, знаходячи троянду, вона відчувала приємне почуття хтось любить її так романтично, ще й страждає.
Після школи Ірíна з Мýшком одружилися. Вона вступила заочно в педагогічний, а він чекав армії. На весіллі гостей було небагато. Захáр теж прийшов сидів у кінці столу, не зводячи очей з нареченої, піднімав келих, але не пив. Наприкінці непомітно пішов. Він виїхав до іншого міста вчитися в політехнічному інституті.
Так розпорошило жи
