**Таємнича картина**
Катруся сидела на задньому сидінні авто й визирала у вікно. Настрій у неї був схожий на передсвятковий – ніж перед Новим роком чи днем народження. Але день народження у неї в грудні, а зараз липень.
За кермом сидів суворий чоловік із товстою шиєю, схожий на робота. Він не повертав голови, ніби йому це було не під силу. Катруся спробувала зазирнути йому в обличчя.
— Сідай! — різко сказав водій, не обертаючись.
Дівчинка шльопнулася на сидіння й знову дивилася в поле, де поля, ліси й села миготіли за склом. Вони обігнали двох велосипедистів — чоловіка й хлопчика, які глянули на Катрусю. Вона вперше їхала до дідуся й бабусі, яких ніколи не бачила.
— Ще далеко? — спитала вона.
— Ні, — відповіла мати з переднього сидіння.
— А чому ми раніше не їздили до них?
Мати щось невиразно пробурчала.
— А річка там є?
— Є. Усе є. Годі питати. Приїдемо — побачиш.
Катруся замовкла. Останнім часом мати все частіше кричала, особливо після того, як пішов тато.
«Швидше б приїхати, — думала дівчинка. — Мабуть, ми їдемо у відпустку, раз взяли стільки речей. Навіть мій шк**Таємнича картина**
Катруся сиділа в кімнаті бабусі, обіймаючи коліна, і дивилася на порожнє місце на стіні, де колись висіла та сама картина, а тепер лишився лише світлий слід.
