**Свято з “причепом”**
Марічко, а твій син одружився? Бачила його з жінкою та маленьким хлопчиком. З “причепом” взяв, чи що? запитала Маріку сусідка.
Ще не одружився, але я тільки рада була б, здивовано відповіла Маріка.
Для неї це було несподіванкою. Син Тарас жив із нею і поки що не збирався до шлюбу.
Сину, мені тут розповіли, що бачили тебе з жінкою та дитиною. З кимось зустрічаєшся? запитала Маріка, повернувшись додому.
Ой, оті тіткі, все їм треба знати, біжать одразу звітувати. Я не хотів тобі казати. У неї є дитина, то й серйозних стосунків не вийде. Ганна удовина, чоловік загинув два роки тому, виховує сина.
Зустрічалися по роботі, так і закрутилося. Ти не хвилюйся, додому я її точно не приведу.
А я вже зраділа. А те, що в неї дитина, то ж нічого страшного.
Ні, я чуже виховувати не збираюся, свої потрібні.
Народить і твого. Тобі вже 34, скільки можна ходити у холостяках?
Та я ще молодий, мам, ти що, мені лиха бажаєш?
Яке ж це лихо родину завести? Це щастя, сину.
У Тараса була своя квартира, але він волів жити з матір’ю, а ту здавав, збираючи гроші на нову машину.
Мати готувала, прала дуже зручно. Та й жінки, з якими він зустрічався, дізнавшись, що живе з матір’ю, не поспішали за нього заміж, а йому це було навіть на руку. Погуляв і розійшлися.
Про свою квартиру він нікому не розповідав, зустрічався або в них, або у готелях. Така життя його влаштовувала.
Якось Маріка йшла з роботи й побачила сина з тією жінкою. Вони неспішно йшли тротуаром. Невисока, з довгим русявим волоссям, гарненька. Хто вона? От би познайомитися…
І випадок представився. Маріка випадково зіткнулася з нею біля магазину.
Перепрошую, ви Ганна? Бачила вас із моїм сином Тарасом. Мене Марікою звуть…
Вітаю. Так, я Ганна, добре знаю Тараса… Приємно познайомитися, Маріко Іванівно. Тарас розповідав, що живе з вами.
Може, зайдемо до кафе, поговоримо? запропонувала Маріка.
Добре, ось тут поруч гарне місце, каву гарну варять.
Маріка бачила, що Ганна ніяковіє. Їй і самій було трохи не по собі ніби нав’язалася…
Сіли за столик, замовили каву.
Тарас казав, що у вас син. Скільки йому років, як звати?
Синові п’ять, звати Ярик. Чоловік загинув у ДТП два роки тому. Живу з сином у однокімнатній. Після смерті чоловіка його батьки продали квартиру, де ми жили, і вигнали нас. Вона була записана на свекруху. Колишню.
У мене немає рідних, я сирота. Виховувала бабуся, але, на жаль, вона пішла. Мені дістався її старий будиночок у селі. Я продала його, взяла іпотеку в місті якраз на перший внесок вистачило.
Працюю менеджером у магазині. Ось така моя коротка історія.
Маріка уважно слухала й розуміла, що їй Ганна подобається. Зелені очі в обрамленні густих вій, маленький акуратний носик. Дуже приємна жінка. І говорить спокійно, м’яко.
Тарас нічого про вас не розповідав, на жаль. А я була б рада познайомитися раніше.
Мабуть, боявся сказати про дитину. Багато хто погано ставиться до жінки з “причепом”. А може, просто не готовий до родини. Я й не наполягаю. Нам добре разом і це головне…
Ганнусю, приходьте з Тарасом і Яриком до нас! Буду дуже рада!
Якщо Тарас погодиться, то із задоволенням! Рада знайомству!
Ввечері Маріка оголосила синові:
Тарасе, чекаю вас у суботу з Ганною та Яриком. Відмова не приймається. Вона погодилася. Ми випадково зустрілися на вулиці. Я побачила її з тобою й перша заговорила.
Мам, ну нащо ти втручаєшся в моє життя? Ще й у гості запросила… Навіть не знаю, що сказати. Я не впевнений, що хочу на ній одружуватися, мені поки все влаштовує.
Сину, не сердься, я не змушую тебе женитися, але рада буду спілкуватися з Ганною. Вона мені дуже сподобалася, доречі, дуже мила.
Тарас буркнув щось незрозуміле та пішов до себе. Ну копія батько… Такий самий гарячий.
Чоловік пішов від Маріки три роки тому. Завів роман із колегою. Вона спокійно відпустила силою милий не буде. Та й стосунки давно охололи.
Олексій любив випити, часто їздив у відрядження, і одного разу Маріка зрозуміла вони вже чужі.
Тарас спілкувався з батьком, іноді щось розповідав Маріці. Але їй було байдуже.
Ганна з сином і Тарасом прийшли в гості. Ярик був дуже схожий на матір такий самий русявий і з зеленими очима. Тихий, слухняний хлопчик.
Маріка намагалася всім догодити готувала, купувала солодощі. Зустріч пройшла тепло. Навіть Тарас поводився не так, як зазвичай: жартував і виглядав щасливим.
Маріка дивилася на них і думала: “От би одружилися, народили мені онучку… Я
