Ти – чудовисько, мамо! Таким, як ти, не можна мати дітей.
Після школи Олеся виїхала з невеличкого провінційного містечка до Києва, щоб продовжити навчання. Одного разу вона пішла з подругами до клубу, де зустріла Олега. Киянин, гарний, батьки якого виїхали у закордонне відрядження на рік. Вона закохалася без пам’яті й незабаром переїхала до нього.
Жили на широку ногу – батьки гроші присилали. Щодня то в клуб ходили, то вечірки влаштовували. Спочатку Олесі подобався такий спосіб життя. Не встигла озирнутися, як набрала боргів і пропусків, а зимову сесію здала на двійки. Постало питання про її відрахування.
Олеся обіцяла взятися за розум і перескласти іспити. І справді – засіла за підручники. Коли до Олега приходили друзі, вона зачинялася у ванній. Сесію вона все ж таки пересклала. Але вирішила переконати Олега виправитися – у нього останній курс, скоро диплом.
— Та годі, Олесю. Живемо один раз. Молодість – швидкоплинна. Коли ж веселитися, як не у двадцять? – безтурботно відповідав він.
Соромно було сказати матері, що живе з хлопцем без штампа у паспорті. Коли дзвонила додому, брехала, що вийшла заміж, розписалися, а весілля влаштують, коли батьки Олега повернуться.
Одного разу Олесі погано стало на парах. Голова крутилася, нудило. Вона не могла згадати свій календар і з жахом зрозуміла – можливо, вагітна. Тест підтвердив її підозри.
Термін маленький, і Олег почав умовляти її зробити аборт. Вперше вони сильно посварилися, настільки, що він пішов і два дні не показувався. Олеся не знаходила собі місця, плакала. Нарешті він повернувся – але не один. На ньому висіла п’яна блондинка, яка ледь трималася на ногах. Олеся була виснажена невпевненістю, не стрималася й накричала на Олега, намагаючись вигнати його супутницю.
— Вона не піде. Якщо не подобається – сама йди, істерічко! – проревів він і вдарив її.
Вона схопила пальто та вибігла з дому. Пішки дійшла до гуртожитку. З розбитою щокою, з розмазаною тінню, у сльозах постукала у двері. Вартівниця змилувалася та впустила її.
Наступного дня прийшов Олег, благав прощення, клявся більше не піднімати на неї руку. Олеся повірила. Заради дитини.
Якось вона закінчила перший курс. Додому їхати боялася. Що скаже мати? Але й у Києві залишатися було страшно. Скоро мали повернутися батьки Олега, а вона – з живоОлеся повернулася до дому, але на порозі зустріла лише холодний погляд матері, який здався їй страшнішим за всі попередні страждання.
