16 червня
Сьогодні пишу, аби трохи заспокоїтись після нашого «родинного свята», що відбулося нещодавно. В той день ми святкували день народження моєї зовсім не улюбленої своячки, яку звати Даринка. Зізнаюся: Даринка ніколи не намагалася приховати, що ставиться до мене холодно, й я відповідала тим самим. Проте всі наші родичі від прабабусь до двоюрідних братів зїхалися до батьківського дому Даринки. Кожен відчував обов’язок не тільки поздоровити чоловіка з іменинницею в сімї, але й щедро висловитися про його «великодушність».
Ми з чоловіком розгублено приймали ті привітання тримали в руках конверт із подарунком на 2000 гривень. На мою думку, це нормальна сума для родинного свята, але аж ніяк не якийсь надзвичайно щедрий дарунок. Та все розяснилося лише тоді, коли свекруха почала говорити тост для Даринки.
Олесю, сьогодні у твоєї сестри іменини. Вона досі сама, не одружена, й як старший брат, ти маєш про неї подбати. Тепер ти володієш двома квартирами, віддай одну Даринці!
Всі гості схвально аплодували а я ледь не впала з крісла, так мене це здивувало. Але цим справа не закінчилась.
Братику, віддай мені ту в новобудові! Коли вже можу переїжджати? заявила винуватиця свята.
Я вирішила, що час внести ясність.
Фактично ми з чоловіком маємо дві квартири. Одну я отримала у спадок від бабусі; ми трохи її підремонтували й здаємо в оренду гроші з оренди йдуть на виплату іпотеки за квартиру в новобудові, де ми наразі й мешкаємо. Чоловік юридично не має прав на спадкоємну квартиру, я планувала віддати її нашій дитині. Про Даринку там навіть мова не йшла.
Забудь про це, та квартира, яку здаємо, належить мені, а в ту, яку ти хочеш, ми живемо самі.
Дитино, це ти помиляєшся. Ти ж дружина мого сина, значить і квартира ваша спільна власність, а розпоряджатися нею повинен чоловік.
Я не проти допомоги, він може підтримувати Даринку, як вважає за потрібне, тільки не за рахунок моєї власності! Олесю, ти щось скажеш?
Кохана, ми з тобою ще заробимо грошей, купимо ще одну квартиру, а цю подаруємо Даринці, хай же в неї буде своя домівка на день народження.
Ти це справді серйозно? Я була приголомшена. Якщо тобі так принципово, можеш поділитися з нею частиною нашої спільної квартири, але тільки після усіх юридичних процедур розлучення!
Як ти можеш так зі своїм чоловіком говорити? Хочеш розлучення ось і отримаєш! Сину, думаю, тобі треба зібрати речі й повернутися до матері, а ти зла і жадібна! накинулась на мене свекруха.
Після цих слів я покинула той хаотичний дім. Не хочу залишатися серед людей, для яких моя власність це щось, чим можна розпоряджатися без моєї згоди. Сьогодні я вперше так чітко відчула, що маю відстоювати свої межі й не дозволити маніпулювати собою та своїм життям.
