Але ж ти розумієш, Зорянко, що на таких, як ти, не одружуються, сказав спокійно Олександр, є жінки для кохання й приємного проведення часу. А є ті, хто бережуть себе до весілля. На жаль, ти до таких не належиш.
А що в мені тобі не підходить, Олександре? Я ж смачно готую, виглядаю чудово, в домі чистота. Чи ж я тобі до вподоби? Зоряна здивовано дивилася на чоловіка, якого вважала коханим.
Ось саме це й погано! Ти вже «заплямована». Зрозумій: таких, як ти, не беруть за дружин. З такими просто зустрічаються без зобовязань. А одружуються з дівчатами цнотливими, у яких ти перший. Щоб була готова ноги чоловіку мити і ту воду пити, як у прислівї. Олександр, задоволений останнім словом, відвернувся до стіни й захропів.
Тільки тиждень тому Зорянка сиділа з подругами в кавярні на Подолі і ділилася планами: «Життя налагоджується. Тридцять вже не дівчина, а карєра, житло, авто, виглядаю чудово. Можна і заміж, і дітей мати!» Тим паче, кандидат є наче з мрії. Олександр: ніколи не був одружений, жив окремо, хоча квартиру придбав разом з мамою. Чотирнадцять років різниці, красень, доглянутий, майже без шкідливих звичок і з серйозною посадою. Суцільне везіння.
Познайомилися на роботі він прийшов до неї на прийом як пацієнт у стоматологічний кабінет, а вийшов уже з закоханістю. Зоряна тоді працювала багато: і в поліклініці, і в приватній клініці, тож на особисте часу не вистачало. А тут квіти, не банальні троянди, а півонії. У лютому! Ресторан І закрутилося.
Тільки одне непокоїло: уже другий рік стосунків, а пропозиції руки й серця не було. Подруги натякали: пора Зорянці заміж. Вона й сама це відчувала. Тож наважилась на розмову. Підняла тему перед сном і почула: вона «заплямована», «не для шлюбу».
У голові не вкладалося. Що він собі дозволяє?! Наступного вечора Зоряна знову зустрілася з подругами в кафе потрібна була порада.
Уявіть собі, дівчата, почала вона, він мені сказав, що я вже не та! Що на таких не одружуються!
Ти серйозно?! здивувалась Олена. Та ти ж красуня, розумниця, самодостатня!
Каже, що тільки на цнотливих одружуються. А я, мовляв, третій сорт бракована. І що мені тепер робити? У всьому іншому він мені підходить: розумний, із грошима, в ліжку все добре.
Зірко, кинуй його, поки не зламав тобі самооцінку, хмикнула Марина.
А ще краще привези його до нас! У нас з Михайлом якраз річниця десять років шлюбу! Нехай подивиться, що таке сімя, додала Олена.
Вирішили запросити його. Олександр, який зазвичай не любив таких заходів, раптом погодився. І навіть сам сів за кермо. Я вже передчував приємний відпочинок із подругами нарешті не я буду вести назад.
На дачі у Олени та Михайла було подомашньому: діти, шашлики, пташки, песик Шарик носився, ніби мав невидиму батарейку.
Застілля тривало з полудня до вечора. Старші розійшлися, діти вклалися спати. За столом залишилися «свої» подруги, господарі й Олександр. Пили чай з ягідним пирогом, говорили. І тут Олександр знову розпочав:
От скажіть мені, Олено, чому Зоряна досі не одружена? Ви ж вже десять років у шлюбі.
Ну, не всім пощастило закохатися на третьому курсі, як мені, знизала плечима Олена. Зоряна тоді вчилась, працювала, часу не мала.
А ви виходили заміж цнотливою?
Та ви що?! засміялася Олена. Ми з Михайлом з першого курсу разом!
Але ж він був першим?
А вам що, паспорт показати? обурився Михайло. Моєю дружиною стала, і крапка.
Ось, бачите! Значить, вона була «чистою». Це повага. А як одружитися з жінкою, що мала до тебе кількох? Це ж сором для родини!
А що у вас за рід такий поважний, що вам обовязково «без минулого» подавай? засміялася Марина. Так чого ти тоді Зорянці надії давав?
Я нікому нічого не обіцяв, знизав плечима Олександр. Ваша подруга сама мала б розуміти: вона жінка другого сорту. А для шлюбу з нею потрібні серйозні причини. Я їх не бачу.
А я, значить, і взагалі третій сорт, розлучена з дитиною, усміхнулася Марина. Жаль тебе, чоловіче. Тебе й твій рід.
Ти як з жінками в моєму домі розмовляєш? піднявся Михайло. «Сорти» у нього! Сам ти прострочений оселедець! Він схопив Олександра й витягнув його на двір. Йому це було не складно два метри зросту, кремезний.
Геть звідси! Псувати свято не дам. Якби не дівчата давно б набив тобі пику. Ти нам не гість.
Зорянко, я їду. Ти зі мною чи лишаєшся? гордо виголосив Олександр, підхоплюючи сумку.
Зоряна, заливаючись сміхом, відповісти не змогла. Олександр, не дочекавшись її підтримки, грюкнув хвірткою й поїхав.
Ну, Михайле, спасибі, хихикала Зоряна. Все! Жодного чоловіка більше! Навіть простроченого!
Погана ідея була просвітлювати його про шлюб, усміхнулася Олена. Але ж який персонаж! Дівчата, чули? Я перший сорт! А ви вже як вийшло.
Жартів вистачило на цілий вечір. Потім Марина відвезла Зоряну додому. Життя повернулося до звичних прийомів пацієнтів і заповнення історій хвороби.
Олександр більше не телефонував.
Зоряно Дмитрівно, вам залишили конверт на рецепції.
Дякую, Лені, перегляну пізніше.
Після прийому Зоряна відчинила конверт. Усередині було .
