Ти ж у нас самостійна! промовили батьки й потай подарували трикімнатну квартиру молодшій сестрі.
Оксана йшла торговим центром, штовхаючи візок, коли раптом почула:
Оксанко! Привіт!
Вона обернулася перед нею стояла Марічка, подруга сестри, з роззявленою усмішкою й уже простягала руки для обіймів.
Як справи? Слухай, хочу поради: що Сашці на новосілля подарувати? Квартира просто мрія, трикімнатна, у самому серці міста!
Яке новосілля?
Візок зупинився сам.
Та як же вона ж переїжджає до бабусиної! Каже, батьки їй подарували. Ну не везуха?
Усе всередині Оксани стислося. Цю квартиру здавали три роки вона знала орендарів у вічі.
А ще вірила, що колись продадуть, поділять гроші і вона закриє іпотеку раніше.
Вона вже переїхала?
Та ні, ще тільки збирає речі. Але вже наступного тижня святкуватиме.
За годину Оксана стояла біля дверей Сашчиної однокімнатки на околиці. Дзвінок не працював вона постукала.
Оксана? сестра розплющила двері у забризканому фарбою халаті, з ганчіркою в руках. Чому без попередження?
Так зустріла Марічку. Вона питала, що тобі на новосілля подарувати.
Ганчірка з глухим стуком впала на підлогу. Сашка швидко підхопила, витерла руки й відступила.
Зачекай хвилину, я тільки у ванну.
Двері зачинилися, але через тонкі стіни чулося:
Мам? Оксана про квартиру дізналася Так, приїхала Що робити?
Оксана оглянула кімнату. Скрізь коробки: «Посуд», «Книги», «Одяг». На столі папірці з печатками.
Сашка вийшла, бліда.
Слухай, не роби драми. Ти ж доросла, у тебе своє житло є.
Сашко, це ж майже три мільйони гривень!
Ну й що? Подарували я взяла. Ти б відмовилася?
Можливо, і не відмовилася б. Але б не брехала рідній сестрі.
Я не брехала! Просто не казала.
А яка різниця?
Сашка впала на диван, сховавши обличчя в долонях.
Оксано, що ти хочеш? Щоб я квартиру повернула? Я вже ремонт почала!
Я нічого не хочу. Просто тепер знаю, хто я в цій родині.
Годі! Ти ж сильна, самостійна. А у мене сімя, чоловік роботу втратив
Втратив? Коли?
Торік Батькам сказали вони й вирішили допомогти.
Оксана повільно кивнула. Отже, навіть батькам збрехали.
А мою іпотеку до пятдесяти років теж врахували?
Оксано, ну хіба це важливо? Квартира тепер моя.
Оксана розвернулася.
Чекай, ти так і підеш? Ображатимешся?
Не ображатимусь. Просто більше не буду вдавати.
Вдома вона подзвонила матері.
Мам, нам треба поговорити.
Сашка вже розповіла. Ну навіщо ти все ускладнюєш?
Ти ж казала продамо, поділимо.
Казала Але ж обставини змінилися. У Сашки сімя, чоловік без роботи.
А у мене іпотека це не обставина?
Ти ж справляєшся сама. Молодець.
Незабаром зателефонував батько.
Доню, ну не переймайся. Невдало вийшло.
Невдало, тату? Три роки ви дивилися мені в очі й обіцяли.
Ми думали, ти зрозумієш Ти ж у нас самостійна.
Так. Самостійна. Тому може платити двадцять тисяч щомісяця і мовчати.
Недільний обід у батьків свято. Оксана приїхала, як завжди. Донька Настенька грала на планшеті, Сашчин чоловік, Андрій, розповідав жарти, мати бігала між плитою й столом.
Всі робили вигляд, ніби нічого не сталося.
А ми з Сашкою ще одну квартиру купуємо, похвалився Андрій. В новобудові. Здаватимемо бабусину.
Оксана замерла.
Здавати? А новосілля?
Плани змінилися, Сашка не піднімала очей. Центр шумний.
Вилка з дзвоном впала на тарілку.
Тобто ви їй подарували три мільйони, щоб вона купила ще одну?
Батько поперхнувся компотом. Мати різко обернулася:
Ну й що? Молоді мають розвиватися!
А я що, стара? У мене іпотека до пятдесяти!
Ти сама взяла кредит!
Оксана підвелася.
Настю, збирайся.
Та ви ж не доїли! скрикнула мати.
Ми вже давно наїлися.
У передпокої Оксана помітила відчинені двері до спальні. На тумбочці папірці. Зверху лежав договір дарування.
Дата: 15 березня 2021 року.
У машині Настя запитала:
Мам, чому ми пішли?
Тому що дорослі іноді брешуть. І не хочуть це визнати.
Вдома Оксана відкрила світлину зі свого новосілля. Одна свічка, пляшка вина за двісті гривень, підпис: «Нарешті додому».
15 березня 2021-го.
Того дня, коли вона святкувала свої сорок два метри, родина підписувала Сашці три мільйони.
Тепер вона знала свою ціну.
Тиждень батьки дзвонили Оксана не брала. Доки не прийшов мамин текст: «Ти зовсім зїхала? Через гроші родину губиш!»
Мам, я не гублю. Просто більше не вдаю.
