Кохана моя, ну що ти таке вигадуєш? коханий лише кинув оком на фото. Я ж люблю тільки тебе, мені більше ніхто не потрібен. Це сто відсотків фотомонтаж.
Серйозно? І в кого, по-твоєму, є така потреба? Ольгу обурила байдужість Серьожі, навіть виправдовувався він ліниво і мляво.
Салон краси, який Оля отримала у спадок від бабусі, не дуже її цікавив.
Більше всього вона любила вчити дітей малювати в художній школі. Від спадку, звісно, не відмовилася.
Салон приносив гарний прибуток, ним дбайливо керувала надійна адміністраторка.
Завдяки цьому Оля могла займатися улюбленою справою й ні в чому собі не відмовляти. Хіба що сім’ї їй справді не вистачало.
Після смерті бабусі 27-річна Оля почувалася геть самотньою, поки через рік не познайомилася на виставці з Сергієм.
Приємний чоловік із делікатною усмішкою зачарував її своєю вихованістю, добротою та увагою.
Вже за два місяці Сергій запросив її познайомитися з вітчимом Іваном Петровичем.
Мій рідний батько загинув, коли мені було чотири, розповів коханий. Мама вдруге вийшла заміж, коли мені виповнилося чотирнадцять.
Дяді Івана, звісно, татом я не називав, але відносини в нас гарні.
Коли два роки тому мами не стало залишився жити з ним.
Іван Петрович Олі подобається: підтягнутий, очі веселі, мовлення ідеальне ну зовсім не на свої 56 років.
Олі здавалося, вона теж припала йому до душі.
Щастить нашому шибайголові, галантно поцілувавши руку майбутній невістці, мовив Іван Петрович.
Чому це я шибайголова, дядьку Іване? ніби образився Сергій.
А тому що справжній чоловік не буде менеджером по хобі-товарах, весело відповів вітчим. Але головне тобі з нареченою дійсно пощастило!
Оля спочатку соромилася, а потім увесь вечір сміялася з його жартів, аж Серьожа почав трохи ревнувати.
Минуло пів року Сергій зробив їй пропозицію. Вона була так щаслива, так закохана, так мріяла про майбутнє, що спершу навіть не второпала, які світлини надійшли їй у месенджер.
А коли роздивилась мало не зомліла.
На фото Сергій обіймає й цілує незнайомку, з тією ж делікатною посмішкою.
Дата під зображенням засвідчувала: зроблені вони зовсім нещодавно.
Кохана моя, ну що ти таке вигадуєш? коханий навіть не глянув як слід. Я люблю тільки тебе, це монтаж.
Справді? Кому це взагалі треба? Олю гризла його байдужість.
Звідки мені знати, спокійно відповів. Всіляке може бути
Оля не стрималась. Інший би виправдовувався, клявся у вірності, обіцяв дізнатися, хто це підстроїв А Серьога не лише зрадив, а й не поспішає каятися.
Ти зрадник! Весілля не буде! Оля, вся в сльозах, вилетіла з квартири під здивований погляд нареченого.
Три дні плакала вдома, ще тиждень взяла лікарняний і взагалі нікуди не ходила. Передумала все на світі Сергій, до речі, жодного разу не написав і не подзвонив. А потім Оля взяла себе в руки.
А раптом світлини й справді фальшиві? Часи такі, навіть нейромережі можуть згенерувати будь-що А вона так легко здалася.
Як не дивно, дівчина з фото виявилася реальною. Досить швидко знайшлися її сторінки у кількох соцмережах. Позивалася Іринка, і на зустріч погодилась легко.
Та це старі фото, посміхнулася вона, коли Оля розповіла про своє горе. Та вже більше року минуло з тих пір.
Як так? розгубилася Оля. Он же дата.
Ну, що ти! Дату підробити простіше простого, Іринка глянула з жалем. Якщо вже дуже треба.
Це ти прислала?
Та ні! Нащо воно мені? Ми з Серьогою давно розійшлися, і взагалі разом пробули пару місяців не зійшлись характерами. А тепер заміж виходжу.
Справді? На твоїй сторінці жодного натяку на нареченого, недовірливо кинула Оля.
Щастя любить тишу, спокійно відповіла Іринка. Не приведи Господи наврочити От весільні фото я обов’язково виставлю.
Виходить, хтось просто очорнив Серьогу, а вона одразу повірила. Потрібно виправити ситуацію.
На її дзвінки у Viber Serhii не відповідав. Через два дні Оля вирішила поїхати до нього додому.
Приїхала увечері, щоб напевно застати, й бачить: Сергій виходить із машини її давно немилої колишньої подруги Лариси.
Виросли дівчата в одному дворі, навіть дружили трохи Але Олі було не по собі: Лариса занадто наполеглива, гучна, яскрава.
Згодом просто вітались. Навіть почали спілкуватися рік тому, коли бабусі Олі не стало.
Лариса дуже просила продати їй салон, мовляв, хоче облаштувати там масажний кабінет. У неї вже два таких по місту, а центр чудове місце.
Всі чудово знають, що і за які послуги платять ті клієнти Лариси А Оля салон продавати не збиралася, він їй самій потрібен!
Відмовляла не раз. А Лариса, мабуть, вирішила помститися відбити нареченого?
Поки ці думки копошилися в Олиній голові, парочка ніжно попрощалася. Лариса поїхала.
От бачиш. Я ж казав, що Серьога шибайголова, Оля здригнулася від несподіваного голосу поряд.
Вітаю, Іване Петровичу! зніяковіла вона.
Привіт! Сергій сумувати не буде. Ти краще за мене заміж виходь, ніби жартома, але в погляді було серйозно.
Перепрошую, мені зараз ніколи, поспіхом буркнула Оля й втекла ледь не бігом.
Знайти Ларису було легко щойно Оля повернулася до двору, Лариса припаркувала машину.
То ти вирішила в мене жениха відібрати, Ларисо? глянула прямо в очі. Але з фото прогадала! Я все дізналася.
Які фото? щиро здивувалася Лариса. Ти про що взагалі?
Тобі не здається, що ти переслала мені відео з Сергієм і дівчиною? Не змогла компромат одразу зі собою підлаштувати?
Олю, що з тобою? Я нічого не висилала. А Сергій сам минулого тижня до мене залицявся. Ви ж, здається, розійшлися
Оля вдивилася: здається, правду каже. Все треба обміркувати вдома.
Я вже подумала, може ти салон зібралась продавати! крикнула в спину Лариса, але Оля навіть не озирнулася.
Вдома, трохи заспокоївшись, знову подзвонила Сергію. На подив, він відповів.
Ну, приїжджай, байдуже сказав. Я, мабуть, захворів, щось слабко почуваюся.
Двічі Олю просити не треба.
Сергію, пробач мене, будь ласка. Я просто дуже тебе люблю, от і приревнувала Все виглядало дуже переконливо. Пробач.
Ну гаразд, знизав плечима він. Буває.
Ти такий чудовий! Оля кинулася йому на шию. Як я тебе люблю
Але Сергій мяко відсторонився.
Залишимося друзями.
В сенсі? Ми ж весілля готували
Олю, скривився кавалер, я на Ларисі одружуся.
Що? Ти ж присяги давав Ми ж планували
Давай без істерик. Власне, через твою вразливість я й передумав. Навіщо мені такі емоції?
Та й у Лариси бізнес кращий, прибутковіший. Мені про майбутнє треба думати.
Вона наче оніміла. Не було що сказати.
Сергій просто використав її, а тепер змінив на іншу без тіні сумнівів.
Оля вилетіла з квартири просто на двір. На лавці підїзду ноги підкосились.
Через пять хвилин поруч опинився Іван Петрович.
Бідна ти моя, обережно погладив по голові. Не переймайся краще зараз усе дізнатися
Я ніяк не второпаю: хто це все підстроїв? раптом Оля розплакалася.
Це я, тихо визнав Іван Петрович.
Ви? Навіщо?! навіть сльози спинились.
Я в тебе закохався ще того вечора, коли ти вперше до нас прийшла. Одразу подумав: от моя наречена, а ти все про Сергія.
Але ж ви набагато старші, і я Сергія люблю Мабуть, вже любила.
Отож Хотів тебе скомпрометувати, але підслухав, як він перед другом хвалиться, що знайшов багату наречену.
Тоді зрозумів усе одно не відмовиться від тебе. Тож довелося, навпаки Захищати тебе. Деталі не важливі.
Ви розумієте, що все моє життя зруйнували?
Ні. Я його врятував. Інакше потім ти б більше страждала. Виходь за мене, Олю.
Ви ненормальний! Оля рвучко підвелася й поспішила додому.
Після цього переїхала до Львова, але Іван Петрович її знайшов і постійно переконував почати з ним нове життя. Щоправда, стали зрештою лише друзями.
Через рік Іван Петрович помер, залишивши їй усе майно, але Оля не раділа. Вона уже звикла до нього як до рідної людини.
Сергій шалено ображався через втрату квартири, але Олі вже не було до нього діла.
