Щоденник.
Ця історія, здавалося б, звичайна, але в ній є урок. Подружжя трохи старше п’ятдесяти, яке нещодавно відсвяткувало срібне весілля. Діти вже виросли, живуть самостійно. Сімейне життя текла тихо, без яскравих емоцій, але й без скандалів. Що вирізняло його – це вічно похмурий вираз обличчя чоловіка, Юрка. Віку, зазначеного в паспорті, йому не давали б, але суворий погляд додавав років.
Все змінилося швидко й несподівано – коли в колективі з’явилася нова співробітниця. Настю не назвеш дуже молодою, але вона була на двадцять років молодшою за Юрка. І ось на його обличчі почали з’являтися емоції – світлі, радісні. Незабаром увесь відділ знав про їхній роман.
Юрко почав ділитися з колегами своїми справжніми почуттями. Одного разу він і збрехав, що дівчина наполягає на розлученні. Згодом слова перетворилися на дії: Юрко пішов з родини, орендував квартиру в Києві та переїхав туди з Настею. Віддавши дружині все майно, він вирішив почати з чистого аркуша – адже за роки шлюбу повага до родини в ньому залишилася.
Через деякий час молода дружина захотіла дітей. Юрко підтримав її, але через проблеми зі здоров’ям довелося звернутися до сурогатного материнства. Поки жінка виношувала дітей, Настя раптом усвідомила, що материнство – не для неї.
Історія закінчилася для Юрка новим розривом. Тепер він живе в чужій квартирі з двома малюками. За бажання яскравих почуттів, які обіцяла молода дружина, він заплатив усім – і колишньою родиною, і майном. Але жінка так і не змогла це оцінити…
