У тебе немає совісті. Хіба ти не бачиш, як важко Данилові? Він твій брат, ти міг би допомогти йому. Ти завжди думаєш лише про себе.
Нещодавно мати подзвонила мені й попросила забрати всі мої речі з її квартири.
Ми ледве пересуваємося через твої речі, сказала вона.
Ця розмова відбулася після того, як я відмовила дати братові, Данилові, гроші на перший внесок за квартиру. Саме дати, а не позичити, бо я добре знаю, що він мені ніколи не поверне.
Після моєї відмови Данило вибіг з моєї квартири, розлючений. Він був переконаний, що я просто віддам йому всі свої заощадження, адже у нього є родина та діти, а в мене ні.
Мені потрібно виговоритися, бо я відчуваю, що мої рідні несправедливі, особливо напередодні свят.
Коли я переїхала до Києва на навчання, одразу ж почала підробляти.
Спочатку жила в гуртожитку, потім зняла квартиру з подругою. Я не хотіла залежати від батьків, тому працювала, щоб не тільки себе утримувати, а й допомагати матері.
Вона ніколи прямо не брала в мене грошей, але завжди просила привезти щось корисне: одяг, взуття, побутові речі.
А що до продуктів я завжди приїжджала з повними сумками їжі.
Моя мати живе в трикімнатній квартирі з Данилом. Наш батько помер три роки тому.
Мій брат ніколи не цікавився навчанням. Після школи він поїхав на заробітки до Польщі, але єдине, що він зміг собі дозволити, старий автомобіль. Коли повернувся, почав працювати таксистом.
Пізніше він одружився і привів свою дружину, Олену, жити до нашої матері.
Грошей їм завжди бракувало, бо Данило жив одним днем. Щойно він і Олена отримували зарплату, все витрачали майже миттєво.
І мама, і батьки Олени постійно їм допомагали. Данило знав, що завжди знайдеться той, хто його виручить, тому навіть не намагався заробити більше чи поліпшити своє становище.
Тепер у Данила й Олени дві дитини, а третя в дорозі.
Вони вирішили, що мамина квартира стала для них занадто тісною, і почали думати про власне житло.
Тим часом я живу в орендованій квартирі зі своїм хлопцем, Ярославом. Ми плануємо одружитися, але вирішили почекати кращого часу. Наш дохід стабільний Ярослав працює програмістом, а я керую кількома інтернет-магазинами.
Ми не витрачаємо гроші на зайве, а відкладаємо на власне житло, щоб після весілля мати, де оселитися.
Мати знала про наші плани, але все одно натякнула Данилові, що він може попросити в мене допомоги.
Вони хочуть купити квартиру, але в них немає грошей на перший внесок, сказала мені мати.
Коли Данило прийшов до мене й прямо заявив, що йому потрібні гроші, я відмовила.
Він був у люті. Він вважав, що я зобовязана йому, лише тому, що в нього є родина, а в мене ні.
Пізніше мати подзвонила мені й сказала:
У тебе немає совісті. Хіба ти не бачиш, як важко Данилові? Він твій брат, ти могла б допомогти йому. Ти завжди думаєш лише про себе.
Потім додала:
Приїжджай і забирай свої речі з нашої квартири. Ми не можемо пересуватися через твоє непотріб. І навіть не думай приїжджати на Різдво. Данило на тебе сердитий, і я тебе бачити не дуже хочу.
Я не сперечалася. Заберу свої речі й знайду для них місце в орендованій квартирі. А коли ми з Ярославом купимо власне житло, перевезу їх туди.
Я могла б позичити братові гроші, але знаю він їх ніколи не поверне. А він навіть не просив позики він просто очікував, що я віддам йому свої заощадження.
Лише тому, що в нього є діти
Як би ви вчинили на моєму місці?
