У золотій клітці
Дар’я тихенько зайшла в квартиру й почала роздягатись, намагаючись не розбудити маму. Ледь стримала стогін, знімаючи нові туфлі, які натерли ноги.
— Чого так рано? Втекла? Не сподобалося весілля? — з прихожої визирнула мама.
— А ти чого не спиш? Мене караулиш? — різко відповіла Дар’я.
Мама стиснула губи і пішла до кімнати. Дар’я відчула уколи сумління. Мама не спала, чекала, хотіла почути новини, а вона нагрубила. Вона зайшла до кімнати, сіла поруч і обійняла маму.
— Не підлещуйся. Не хочеш — не розповідай. Я потім усе дізнаюсь від мами Оленки.
— Мамо, пробач. Я втомилась, ноги натерла. Ресторан — шик, гостей — з п’ятдесят. Гамірно, весело. А Оленка у білій сукні — просто королева. І жених гарний… — перелічувала Дар’я.
— То чого ж рано пішла? — перебила мама.
— Мам, там усі такі важні, надуті, немов індики. Не наші люди. А мені завтра рано вставати.
— Куди це? Завтра ж неділя, — здивувалась мама, пильно подивившись на доньку.
— Тим паче. Завтра розкажу. Все, я в душ. — Дар’я чмокнула маму в щоку й пішла переодягатись.
Вона з огидою скинула свою вишукану сукню, яка на тлі інших гостей виглядала дешево й просто. Потім увійшла під душ, терпко терла спину, де торкалися потні руки товстуна.
Він запросив її на танець, не слухаючи відмов. Бійку ж не влаштовувати? Притискав до себе, до свого великого животу. Вона відчувала на спині його вологі, гарячі долоні. Туфлі впивалися в шкіру. Леви витерпіла до кінця.
А потім він підсів до її столика й почав підливати вина. Нікому не було до неї діла. Єдина знайома — подруга Оленка — була зайнята гостями та молодим. Лише пару разів Дар’я зловила зацікавлений погляд незнайомця. Але той чоловік не наважився врятувати її від наполесливого кавалера.
Вона сказала, що їй у вбиральню, і втекла. Біля ресторану взяла таксі. Ні, такої весільної казки вона собі не хотіла. Усе, як у виставі — кожен грає свою роль. А Дар’я відчувала себе лише фоном.
Довго не могла заснути. У голові дзвеніла музика, сміх, тости… Згадала того чоловіка. «Краще б він запросив мене, а не ця товста свиня. І досить про нього думати», — прошепотіла вона, повернулась на бік і заснула.
Теплий вересень змінився дощовим жовтнем. Оленка повернулася з медового місяця й запросила Дар’ю в гості — розповідати враження.
Дар’ї тепер хотілося подивитись, як живуть багаті. Та й не з порожніми ж руками іти! Після пар вона зайшла у кондитерську, купила Оленині улюблені тістечка. Виходила — і в дверях зіткнулася з чоловіком. Він відступив, пропускаючи.
— Це ви? — раптом сказав він.
Дар’я підвела очі й пізнала загадкового чоловіка з весілля. ВідВін усміхнувся, і в цю мить Дар’я зрозуміла, що доля знову дає їй шанс — не за золоту клітку, а за щастя по-справжньому.
