Усі п’ють, п’ють, повно пляшок, а їжі зовсім немає.

Усе пють та пють, скрізь пляшки, а їжі зовсім немає.

У хаті знову гуляли. Вони гуляли майже завжди.
Усе пють та пють, скрізь пляшки, а їжі зовсім немає. Хоч шматочок хліба знайти б але на столі лише окурок і порожня банка, Микола ще раз уважно оглянув стіл, але нічого їстівного не знайшов.
Гаразд, мамо, я йду, сказав хлопчик і повільно почав взувати свої протерті черевики.
Він іще сподівався, що мати його зупинить і скаже:
Куди ж ти, сину, голодний, а на дворі холодно? Сиди вдома. Зараз зварю каші, проганю гостей і помию підлогу.
Він завжди чекав ніжного слова від матері, але вона не дуже любила говорити такі речі. Її слова були схожі на терни, від яких Миколі хотілося згорнутися й сховатися.
Цього разу він вирішив піти назавжди. Миколі було шість років, і він почувався досить дорослим. Спочатку треба було знайти грошей і купити булочку, а може, й дві Шлунок бурчав і вимагав їжі.
Як здобути гроші, Микола не знав, але, проходячи повз кіоски, побачив у снігу порожню пляшку. Він згадав, що пляшки можна здати і отримати за них гроші. Хлопчик поклав знахідку у кишеню, потім знайшов зімятий пакет біля зупинки. Ще півдня він збирав пляшки.
У пакеті вже було багато, вони весело дзвеніли. Микола вже уявляв, як купить мяку, пахучу булочку з маком чи родзинками, а може, навіть з повидлом, але потім подумав, що булочка з повидлом може коштувати дорожче, і вирішив пошукати ще.
Він заблукав до вокзалу. На пероні, де чоловіки чекали електричку і пили пиво, Микола поставив важкий пакет біля кіоску, а сам побіг за ще однією пляшкою. Поки він біг, якийсь брудний і злий чоловік забрав його пляшки. Хлопчик попросив повернути, але той так грізно глянув на нього, що Микола мовчки розвернувся і пішов.
Мрія про булочку розвіялася, як марево.
Збирати пляшки нелегка справа, думав Микола й знову блукав сніжними вулицями.
Сніг був мокрий і липкий. Ноги мерзли й боліли. Уже стемніло. Він не памятав, як опинився у підїзді, але, притулившись до батареї, заснув.
Прокинувшись, здалося, що він ще спить, було тепло, тихо і затишно, а в повітрі пахло чимось смачним, дуже смачним!
У кімнату увійшла жінка. Вона була гарною і дивилася на нього ласкаво.
Ну що, хлопчику, запитала вона, зігрі

Оцените статью
Усі п’ють, п’ють, повно пляшок, а їжі зовсім немає.