**Щоденниковий запис**
“Уважа, мама й брат їдуть ділити спадщину: Ти позбавила брата, у тебе нема совісті.”
“Готуйся, мама й твій брат їдуть за спадщиною.”
Я відмовилася від своєї частки на користь батька, але він залишив мені всю квартиру. Його слова досі звучать у моїй голові: “Ти зрозумієш пізніше. Головне не вірь їм, вони брешуть.” Тоді я не знала, про кого він говорив, але тепер усе стало на свої місця.
Мене звуть Ярина. У мене є тітка, Оксана, молодша сестра мами. Вони не спілкувалися ходили чутки, що Оксана присвоїла спадщину нашої бабусі. Я знала, що у мене є двоюрідний брат і сестра Тарас і Марія. У дитинстві ми гралися разом, а потім звязки обірвалися. Нещодавно Марія знайшла мене в соцмережах і розповіла речі, від яких у мене кров застигла.
Останні роки були сповнені жалоби. Мама померла три роки тому. Батько тримався, допоки я не закінчила навчання у Львові, а потім пішов за нею. Вони так кохали одне одного він обожнював її, дарував квіти, ставив її вище за все. Гадаю, він так і не зміг пережити її втрату.
Після смерті мами батько успадкував половину нашої квартири. Я віддала йому свою частку, але, на моє здивування, він заповів мені все. “Ти зрозумієш пізніше, сказав він. Не вірь їм.” Я намагалася дізнатися, хто ці “вони” і чого він боявся, але він уникав відповідей.
Через півроку після його похорону Марія звязалася зі мною. Вона нагадала, що є дочкою Оксани, і повідомила, що завітає до Львова. “Нам треба поговорити, написала вона. У мене важливі новини.” Я не бачила причини відмовляти. Дала їй свою адресу і номер, попросивши попереджати перед візитом.
Марія приїхала через тиждень. Я зустріла її на вокзалі вона здавалася схвильованою. Увійшовши в квартиру, вона прошептала: “У тебе гарно. Шкода, що скоро доведеться звідси йти.” На кухні вона розповіла все: Тарас мій зведений брат. Вона не знала деталей, але, на її думку, саме тому бабуся заповіла все Оксані, а не поділила між сестрами.
Марія повідомила, що батько спочатку був із Оксаною, кинув її, дізнавшись про вагітність, а потім одружився з мамою. “Мама й Тарас приїдуть вимагати свою частку, попередила вона. Готуйся.”
Я була в шоці. Тарас не отримає нічого квартира моя, заощадження батька, які він тримав вдома через недовіру до банків, і машину я купила сама. Все, що він мав, тепер належало мені. Історія про зведеного брата здавалася неймовірною батько так любив маму, що не міг так вчинити. Але життя підкидає несподіванки.
“Дякую, що попередила мене, Маріє, сказала я. Нехай приїжджають, якщо насміляться, але підуть вони звідси лише зі своєю брехнею.”
І я готувалася до їхнього приїзду, знаючи, що правда, як завжди, переможе.
