Вечеря, що призвела до розлучення

Вечеря закінчилася розлученням
Ти що, зовсім здурів? Томара шпурнула серветку на стіл, від чого келих з вином гойдався і мало не впав. Запросити її сюди, до нашого дому!
Томо, заспокойся, Микола нервозно поправив краватку. Нічого страшного не сталось. Звичай, робоча зустріч.
Робоча зустріч? голос Томари піднявся на октаву вище. О десятій вечора? З пляшкою шампанського й свічками?
Ми обговорювали новий проєкт…
Який проєкт, Миколо? Який проєкт з цією… з цією Оксаною?
Микола відвів очі вбік. На столі ще стояли тарілки від вечері він так старанно готував бограч, хотів зробити дружині приємне. А тепер усе розлетілося через один необачний дзвінок.
Томара встала з-за столу й почала неспокійно ходити по кухні. Сорок три, а виглядала молодшою. Стройна, доглянута, завжди стежила за собою. Микола часто говорив друзям, що йому пощастило з дружиною.
Слухай мене уважно, вона зупинилася навпроти чоловіка й уперла руки в боки. Я не дурна, хоч ти мене такою вважаєш. Ця дівчина дзвонить тобі щодня, ти затримуєшся на роботі, приходиш додому з запахом її парфумів.
Том, ти перебільшуєш…
Перебільшую? вона дістала з кишені мобільний. А це що? П’ятнадцять пропущених дзвінків від неї лише за сьогодні!
Микола поблід. Він забув, що Томара бачить усі сповіщення на його телефоні через спільний сімейний акаунт.
Вона з роботи дзвонила…
З роботи! Томара гірко засміялась. У суботу, в неділю, опівночі! Яка ж робота така термінова?
Микола мовчав, вертячи виделкою у руках. Двадцять два роки шлюбу, і він ніколи не бачив жінку в такому стані. Навіть коли були труднощі з грішми, коли хворіла її мати, Томара трималася гідно. А зараз вона була на межі зриву.
Миколо, голос її став тихішим, але в ньому пробивався біль, я ж бачу, що діється. Ти в неї закохався.
Ні, похитав головою він, але звучало це не переконливо навіть для нього.
Не бреши мені! Не бреши собі! Я тебе двадцять два роки знаю, думаєш, не помічаю? Ти сяєш, коли вона дзвонить. У тебе очі палають, коли ти збираєшся на роботу. А коли приходиш додому…
Томара не договорила, але Микола зрозумів. Коли він приходив додому, ставав похмурим, дратівливим. Дім здавався нудним порівняно з офісом, де працювала Оксана.
Томе, давай поговормо спокійно, попросив він.
Про що? вона сіла на стілець навпроти. Про те, як ти змінився? Про те, як перестав помічати мене? Про те, що вже місяць ми не спілкуємося по-справжньому?
Микола уважно подивився на жінку. Справді, коли він востаннє цікавився її справами? Коли запитував, як пройшов день? Усі думки були зайняті Оксаною.
Вона молода? тихо запитала Томара.
А до чого це?
Скільки їй років, Миколо?
Двадцять вісім.
Томара кивнула, наче підтвер
Тамара зачинила двері, а Микола, вперше забачивши сльози на боковому дзеркалі авто, усвідомив, що втратив не просто дружину, а цілу всесвіт спокою, збудований роками.