2 січня, Київ
Сьогодні я вирішила записати в щоденник те, що відбувається у нас із друзями, аби трохи розібратись у своїх почуттях. Мама Івана сильно захворіла саме на Новий рік, тому ми, замість поїздки в родинний будинок під Вінницею, залишилися вдома. Вечеря, мандарини, трохи шампанського з наших запасів просто та затишно зустріли Новий рік, без гучних святкувань.
Друзі наші, Роксолана та Михайло, були не в захваті. Їм дуже хотілося поїхати з нами на дачу, й ми спочатку планували святкувати всі разом. За кілька днів до поїздки ми змушені були скасувати свій виїзд, так що вони теж лишилися у маленькій квартирі, де на диво ще й Михайлову маму підселили вона прийшла 31-го з криком, що у неї вдома не працює опалення! Тепер, каже Роксолана, буду я з Михайлом через його матір сваритись, вже не можу! Слухаючи її, у мене знову з’явилось відчуття вини. Ми завжди підтримували чудові стосунки з Івановою мамою, але зараз їй дуже погано.
Я щиро сказала Роксолані: Мені шкода. Якщо можу чимось допомогти звертайся. Неочікувано вона відповіла: Є одне Дай ключі від вашої дачі! Ми з Михайлом там хоча б заспокоїмося. Нехай його мама відпочиває вдома одна!
Я задумалася. З одного боку, хотілося допомогти подрузі, з іншого не була впевнена, як Іван поставиться до цієї ідеї. Домом ми користуємося разом, але технічно він записаний на Івана. Я відразу сказала: Роксолано, треба порадитись з чоловіком
Ми з Іваном сіли поговорити. Він вагався, я пояснювала всю ситуацію. Нарешті вирішили бути добрими і віддати ключі хай вони самі розбираються, аби нас не турбували.
Роксолана була вдячна, обіцяла телефонувати та тримати нас у курсі справ. Їхня подорож тривала понад три години дача у такому мальовничому куточку, недалеко від Дністра. Але якраз під Новий рік випав сніг, дорога стала непроїзною навіть для їхнього позашляховика. Роксолана дзвонила: Що нам робити? Відправляти тракториста моя порада, й Іван дав номер знайомого з села.
За півгодини знову дзвінок: Тракторист не бере трубку! Нехай Іван набере чужих номерів він не знає! Іван роздратовано взявся допомагати. Тракторист приїхав, розчистив дорогу, але до воріт докопуватись довелося самостійно.
У будинку холод, батареї ледь теплі. Котел потребував налаштування, і Михайло почав розпитувати Івана, як той працює. Два години телефонних пояснень не зробили Михайла експертом, а Іван відчув, що це тільки початок пригод. Роксолана телефонувала по кожній дрібниці: від де сковорідка? до занадто холодно, що робити?
Ввечері ми з Іваном вимкнули телефони просто не витримували більше дзвінків.
Вранці побачили купу пропущених. Роксолана дзвонить і кричить: У бані майже заживо згоріли! Ви не сказали, що на димаря заглушка! Вибачилася, адже не думала, що вони з першого дня підуть у баню. Які ще заборони?! Ми ж у гостях, користуємося всім! сказала мені.
Ще одне питання: Де ваш мангал? Хочемо шашлик! Старий зламався, купили новий не попередили? От тут я вже трохи розсердилася. Вирішила, нехай самі все купують. Головне не спалити дачу!
Наступного дня Роксолана майже не телефонувала, ми обом дали перепочинок. Лише написала: Все добре..
Коли мама Івана полегшала, вирішили прийняти будинок з рук друзів. Іван поїхав перевірити все повернувся у кепському настрої, нічого не розповідав. Таємницю розкрила Роксолана запросила мене на чай, сказала: Ось, список витрат, поки жили у вас: тракторист, електрична лопата, мангал, вугілля, засоби для розпалювання, решітка, три лампочки, ефірні олії для бані. Давайте поділимо витрати навпіл!
Я сміхнулася, подумала, що це жарт. Роксолано, у нас не готель. Електрична лопата вам не потрібно, залишайте собі, як і мангал, олії, вугілля. Чистку дороги оплачувати точно не буду самі вирішили поїхати в заметіль. За лампочки заплачу це корисна річ. Триста вісімдесят гривень перевела і пішла мовчки. Більше вона мене не турбувала, я теж її номер до чорного списку додала.
Ми з Іваном вирішили зібрати всі речі друзів і відправити курєром. Свекруха вже одужала, ми знову їздимо на дачу у вихідні. А Роксолана та Михайло втратили привілей гостювати. Наші стосунки поступово зійшли нанівець. Дивно як люди міняються, коли справа доходить до грошей та особистого простору.
Наприкінці, Роксолана ще кілька разів набирала мене: Такої невдячності я не очікувала! Ми вам тільки добра хотіли Її електрична лопата ще довго була для неї причиною для розмов, адже чек лишився у наших речах на дачі.
Я довго думала, чому все так відбулося. Мабуть, потрібно краще берегти свої кордони. В Україні кажуть: Друга шукай, а знайдеш бережи. Тепер я точно знаю, кого берегти, а з ким краще тримати дистанцію.
