Відмовилася доглядати за хворою тіткою чоловіка, у якої ще є свої діти
Олеся, ти ж знаєш, що у Вадима свій бізнес, він цілодобово на переговорах, а Світлана живе в другій частині міста, до неї по затори два години їздити ласкавий голос свекрухи, Ніни Петрівни, лився, немов медовий сироп, і в грудях у Тетяни відразу стався біль у скронях. А ти у нас вдома працюєш, графік вільний, сидиш за компютером. Тобі ж не важко буде до тітки Ганни скачати, суп розігріти, тиск виміряти?
Тетяна повільно поставила чашку чаю на підставку, намагаючись не лишити звуку. Розмова, що почалася як невинна бесіда про сімейні новини під недільним обідом, швидко перетворилася на ретельно сплановану облогу. За столом, окрім самої Тетяни і її чоловіка Олега, сиділи ще й свекруха, двоюрідний брат Олега Вадим та його сестра Світлана. Усі дивилися на Тетяну з ласкавим, проте вимогливим поглядом, ніби вона єдиний спасний круг у бурхливому морі їхніх сімейних труднощів.
Тітка Ганна, сестра свекрухи, тиждень тому перенесла інсульт. Лікарі все зробили, криза минула, і вже завтра її виписують додому. Однак підніматися їй поки не дозволяють, потрібен повний спокій і постійний догляд.
Ніно Петрівно, Тетяна намагалася говорити спокійно, хоча у ній піднімалася хвиля обурення. У мене не вільний графік. Я головний бухгалтер у віддаленій роботі. Під кінець кварталу я стою перед монітором по пять годин без перерви, навіть щоб води випити. Яке «скачати»? Тітка Ганна живе трьома зупинками на автобусі. Це година в один бік плюс догляд.
Ой, не починай! відмахнулася Світлана, накладаючи собі салат. Твоя бухгалтерія нікуди не зникне. Можеш ж ноутбук взяти з собою. Сидіти у Ганни, трохи попрацювати, потім воду піднести. А родич під наглядом. Ми ж одна сімя.
Тетяна перевела погляд на Світлану, доглянуту, з бездоганним манікюром, адміном у перукарні «Два через два».
Світлана, у тебе графік «два через два», нагадала Тетяна. Значить, пятнадцять днів на місяць ти вільна. Чому б тобі не взяти половину дежурств?
Світлана задихнулася листом салату й розширила очі.
Ти що? У мене у вихідні особисте життя! І, до того ж, я боюся крові і запаху ліків. Одразу хочеться блювоти, коли я поруч з Ганною. Ні-ні, я не можу, у мене тонка психіка.
А у мене бізнес, миттєво вставився Вадим, крутячі на пальці ключі від дорогого позашляховика. Тань, серйозно. Я можу гроші на продукти видати. Ти ж знаєш, зараз сезон, я рідко бачу сімї, повертаюсь лише поспати. Якщо я зараз кину роботу, ми всі будемо по світу бігати.
Усі погляди знову впали на Тетяну. Олег, її чоловік, сидів, схиливши голову, і ретельно проколював виделкою котлету. Він завжди губився під тиском матері і її рідних.
Почекайте, Тетяна вирівняла спину. Давайте розставимо крапки над «і». У тітки Ганни двоє дорослих дітей Вадим і Світлана. Це ваша пряма обовязок доглядати за матірю. У мене є своя робота, дім і, до речі, моя власна мама, якій теж потрібна увага. Я можу приїжджати у вихідні, привозити продукти, допомагати прибиранням раз на тиждень. Але сиделкою я бути не готова.
У кімнаті повисла важка тиша. Свекруха піджала губи, і її обличчя стало схожим на печене яблуко.
Ось як ти заговорила, уривчасто відповіла вона. Тож як Олега квартиру ремонтували, то Вадим будівельні матеріали за знижкою доставляв. Як Світлана скидки в салон давала, то ти «дякую» казала. А коли біда прийшла, то «моя хата в кутку»? Тітка Ганна, між іншим, Олегу маленького нянчила, коли я на заводі в дві зміни працювала! Вона для нього друга мати!
Олег нарешті підняв голову. У його обличчі був вигляд провини.
Тань, правда Тітка Ганна мені дуже допомагала. Може, якось організуємось? Я ввечері заїжджатиму
Олеже, Тетяна поглянула чоловікові в очі. Ввечері ти приїжджаєш о восьми. А хто буде з нею з восьмої ранку? Вадим скидку на цемент робив сім років тому, і ми йому за цей цемент платили без націнки. А знижка у Світлани пять відсотків, я на бензин витрачаю більше, щоб до неї доїхати. Не треба мені зараз рахунки за родинні звязки подавати.
Вадим різко підвівся, відштовхнувши стілець гірким скреготом.
Окей, я зрозумів. Допомоги від тебе не чекатиму. Добре, будемо самі крутитися. Наймемо сиделку, бо родичі такі безсердечні. Тільки, Тань, памятай: земля кругла. Коли тобі вода знадобиться, не дивуйся, якщо склянка порожня буде.
Він демонстративно кинуў на стіл пятитисячну купюру «на фрукти» і вийшов з кухні. Світлана поспішала за ним, киневши прощальний погляд. Свекруха схопилася за серце і почала шукати в сумці валідол.
Вечір пройшов у гнітючій тиші. Олег ходив по квартирі, не собою, зітхав, але розмови не заводив. Тетяна розуміла: він вважає її жорстокою. Але й вона знала інше: якщо вона зараз піддасться, то найближчі місяці, а то й роки, проведе у квартирі Ганни Борисівни, міняючи підгузки й слухаючи капризи, поки «люблячі діти» будуватимуть бізнес і особисте життя.
Наступного дня телефон Тетяни розривався. Дзвонила свекруха, потім трохи далекі троюрідна тітка з Харкова, яка раптом захотіла навчити життю, потім знову свекруха. Тетяна не брала трубку. Вона працювала. Цифри в звітах вимагали концентрації, а емоції жорсткого контролю.
Вечором Олег повернувся додому, темніший за хмари.
Мати дзвонила, сказав він, навіть не знявши взуття. Ганна Борисівна плаче. Говорить, що нікого не треба, що відправлять її в будинок престарілих і забудуть. Вадим найняв якусь жінку, та вона лише на дві години в день прийти може, їжу розігріти. А решта часу?
Олеже, у Вадима двоє підлітків, дружина не працює, домом займається. У Світлани дітей немає. Чому вони не можуть скласти графік? втомлено спитала Тетяна.
Дружина Вадима сказала, що вона нудна, і це не її мати. А Світлана ти ж знаєш Світлану. Вона влаштувала істерику, що у неї депресія від видиху качок і крапельниць. У цілому всі крайні, а тітка лежить сама. Тань, може, ти все-таки хоча б на півдня? Поки нормальну сиделку не знайдемо?
Тетяна подивилася на чоловіка. Вона його кохала. Він був добрим, чуйним, та ця його мякість іноді її вбивала.
Добре, раптом сказала вона. Я поїду. Завтра поїду. Але у мене буде умова.
Яка? засяяв Олег.
Ти подивишся.
Наступного ранку Тетяна, взявши ноутбук, приїхала до тітки Ганни. Двері відчинила та сама сиделка «на дві години», повна жінка з втомленим обличчям.
Ох, слава богу, хоч хтось, вигукнула вона. Ганна Борисівна капризує, кашу відмовляється, хоче курячий бульйон, а я часу на варіння не маю, ще двом старим треба бігти.
Тетяна зайшла до кімнати. У квартирі пахло корвалолом і застиглим білим. Ганна Борисівна лежала на високому ліжку, підодягнена подушками, дивилась телевізор. Побачивши Тетяну, вона піджала губи.
А, прийшла. Не запилась. Я думала, Вадим сам приїде або Світлана. А прислали сьому воду на желе.
Добрий день, Ганно Борисівно, стримано привіталася Тетяна. Вадим працює, Світлана зайнята. Я приїхала допомогти. Що вам потрібно?
Бульйон потрібен! Свіжий, з грінками! І ліжко перестелити, крихти болять спину. І штори поправити, сонце в очі бє, чи не бачиш?
Тетяна зітхнула, поставила ноутбук на стіл і попрямувала на кухню. У холодильнику лежало: шматок старого сиру і банка прокислого молока. Курки для бульйону не було.
Ганно Борисівно, продуктів немає. Вадим обіцяв привезти?
Обіцяв, обіцяв Забув, мабуть, хлопець, зайнявся. Ти сходи в магазин, дорога «Пятірочка». Купи курочку домашню, творог, хороші фрукти, не гнилкі.
Де гроші? діловито спитала Тетяна.
Які гроші? здивувалась тітка. У мене пенсія лише пятого числа. Купи, Вадим потім віддасть. Або у вас з Олегом фінанси так погані, що копійки у хворої стареньки вважаєте?
Тетяна мовчки діставала гаманец, пішла в магазин, купила все необхідне. Витратила три тисячі гривень. Зварила бульйон, нагодувала тітку, перестелила ліжко. Ганна Борисівна не замовкла ні на хвилину.
Не так подушку підняла! Жорстко! Хто так хліб різав? Велика, я задихнусь! Ой, ногу, ногу обережніше, ти хочеш її відрізати? Ось Світлана, вона б ніжно робила, руки її ласкаві
Де ж Світлана? не втрималась Тетяна.
Не торкайся Світлани! У дівчини особисте життя не влаштовано, чоловіка треба шукати, а не качок за бабусею вивозити. Ти ж одружена, тобі нічого не треба, сидіши доглядай.
Вечором Тетяна була втомлена, ніби розвантажила вагон вугілля. Відкрити ноутбук і попрацювати вдалося лише пятнадцять хвилин, поки тітка дрімала. Потім почався потік: «вода, переключи канал, закрий вікно, відкрий, читай газету, чому так голосно клацаєш клавіатурою».
Коли Олег зайшов, щоб змінити її на нічну зміну (вони домовились, що він ночуватиме тут), Тетяна сиділа на кухні і тупо дивилась у стіну.
Ну як? підбадьорив чоловік. Все пройшло нормально?
Олеже, тихо сказала вона. Я купила продукти на свої гроші. Прибирала, готувала, мила твою тітку. За весь час не чула жодного «дякую». Тільки претензії і порівняння зі Світланою, що «ангел», але ніде не була. Твоя тітка вважає, що я зобовязана їй служити, бо «вдало вийшла заміж» за тебе і нічого не потребую.
Вона хворіє, характер портиться почав Олег.
Ні. Характер у неї завжди був такий, просто зараз гальма зламали. Слухай мене уважно. Я більше сюдиТоді Тетяна зрозуміла, що встановити власні межі це останнє спасіння для її родини.
