**Помста**
Роман виріс тихим і розумним хлопчиком. Батьки ні в чому не відмовляли своїй єдиній дитині, оплачували різні гуртки, аби він виріс освіченою і всебічно розвиненою людиною. Хлопець займався карате, грав у шахи, малював. Пізніше захопився грою на бандурі.
Його однолітки запрошували дівчат у кіно, балувалися дешевим вином і цигарками, а Роман сидів із бандурою, перебираючи струни й напівголосно співаючи.
Батьки мріяли про успішне майбутнє сина. Йому потрібно було вчитися далі. У маленькому містечку районного значення з населенням у чотирнадцять тисяч людей робити було нічого. Після школи Роман легко (з його-то балами) вступив до університету обласного центру на престижний факультет інформаційних технологій.
За день до початку занять батько відвіз сина з новеньким дорогим ноутбуком до своєї сестри. У тій рік тому помер чоловік, діти вже мали свої родини й роз’їхалися. У гуртожитку занадто галасливо, багато спокус, які відволікають від навчання. Матір не взяли, щоб уникнути довгого слізного прощання. Батько залишив на перший час грошей і поїхав.
Роман вперше опинився на самоті. Тітка майже не цікавилася справами племінника. Слідкувала лише, щоб він був ситий і приходив додому не надто пізно.
Звільнившись від батьківської опіки, однокурсники пустилися в усі тяжкі, часто прогулюючи пари. Роман тримався осторонь — друзів у нього ніколи не було, і до гулянок він не звик. Його увагою з першого дня заволоділа Соломія, гарна білявка.
Хлопці переповідали, що вона вступила на «чоловічий» факультет лише для того, щоб вийти заміж. Навчалася вона погано. Але рідко який викладач ставив їй незадовільно. Такій дівчині знання не потрібні — на неї просто приємно дивитися, пояснювати їй матеріал, підходити й, ледь торкаючись плеча, виправляти помилки.
Але в Соломії не було відбою від шанувальників. Вона вважала Романа ботаніком і ігнорувала його. Про що з ним говорити? Про музику, шахи чи нудну інформатику? Отже, він їй взагалі не підходив.
А Роман страждав від безвідповідної любові. Йому хотілося бути поруч із Соломією щоразу — на парах, у гуртожитку. У черговий приїзд додому він оголосив батькам, що хоче жити в гуртожитку. Тітка мешкає далеко від університету, і дорога забирає багато часу. Розгорівся скандал — із криком батька й слізьми матері.
Але Роман пообіцяв, що це не вплине на його навчання, що йому можна довіряти. На нього й так дивилися косо — адже він майже єдиний у групі, хто живе не в гуртожитку. Батькам нічого не залишалося, як змиритися.
Роман був на сьомому небі від щастя. Тепер він бачитиме Соломію не лише на парах (до лекцій вона ходила рідко), а й увечері в гуртожитку. Він знаходив будь-який привід, щоб зайти до неї. Але Соломія як і раніше не відповідала взаємністю.
Навіть якщо вони опинялися в одній компанії, вона відмовлялася танцювати з ним, тікала на балкон курити. Роман теж почав курити, але й це не наблизило його до білявої красуні.
Випробуванням для Романа стали літні канікули, коли він на два місяці їхав додому і не міг бачити Соломію. Він страждав, мучився і відліковував дні до початку занять. Так минув ще один рік.
Роман добре вчився, викладачі хвалили його й пророкували велике майбутнє. Повернувшись тридцять першого серпня в гуртожиток (вирватися від матері раніше не вдалося), Роман дізнався, що Соломія вийшла заміж. Ця новина позбавила його сну та спокою. ОбраРоман глянув у вікно, де золоте осіннє сонце обіймало старі тополі, і зрозумів, що справжнє щастя — це не помста, а здатність пробачити й іти далі.
