Кому вірити, якщо не матері
Оксана памятає своє щасливе дитинство, хоча зараз їй двадцять пять, і встигла вже пізнати в житті й радість, й гіркоту, й зраду.
Коли молодий та гарний лейтенант Богдан, щойно закінчивши військовий інститут, запропонував своїй дівчині Марії вийти за нього заміж, вона ледь могла повірити. Вони зустрічалися більше двох років, поки Богдан навчався, і побачення були рідкісними. Курсантів не часто відпускали у відпустку.
«Маруся, ходімо швидше подавати заяву, ми розпишемося, потім я поїду до нового місця служби, облаштуюся. А ти приїдеш пізніше, я тебе зустріну», говорив Богдан, задоволений, що закінчив навчання, отримав погони та звання, а тепер ще й стане одруженим, серйозним чоловіком.
«Я згодна», відповіла щаслива Марія. Їй давно хотілося вирватися з дому, від пияючого та вічно скандального батька, а матері теж не дуже шкода було.
Мати Марії заступалася за батька, коли той був тверезий, бігала з тарілками перед ним, а потім все починалося спочатку. На доньку ніхто особливої уваги не звертав. Головне, щоб було що їсти і в що вдягнутися. Зарплату батька мати вибивала з нього зі скандалами, поки він не пропивав усе до копійки.
Взагалі, нічого доброго вона в житті не бачила.
«Коли в мене буде донька, мріяла Марія, я її любитиму й виховуватиму інакше. І ніяких скандалів у мене не буде, бо за такого, як наш батько, я ніколи не вийду. Знайду собі гарного хлопця».
Марія приїхала до Богдана в далеке карпатське селище, де той служив. Селище невелике, але квартира в них була відразу однокімнатна. До приїзду молодої дружини Богдан постарався меблі були наполовину казенні, щось докупив сам.
«Богданку, як я щаслива! Ми тепер разом, і ніхто нам не потрібен. І тут я сама господиня», раділа Марія, а чоловік, задоволений, обіймав її.
Рік потому в них народилася донечка Оксана. Ось тут Марія вже крутилася майже сама чоловік то на навчаннях, то на службі, рідко коли вони ввечері разом купали доньку. Чоловік приходив, коли донька вже спала, і йшов, коли вона ще спала. Сумував, звісно.
Час минав. Донька підростала, Богдана перевели в інше місто, правда, невелике, райцентр, але все ж таки не маленьке селище. Потім ще й ще так Оксана й навчалася в різних школах. Вони колесили країною, і одного разу батько прийшов зі служби й сказав:
«Ну все, їдемо на нове місце служби у велике місто, мабуть, там і залишимось назавжди».
«Нарешті, заслужив, сказала Марія. Набридло по цих гарнізонах мотатися. Інші живуть на одному місці й нікуди».
«Маруся, ну в тебе ж чоловік військовий, треба було за цивільного виходити. Не розумію, чим незадоволена? В тебе все є. Квартира, машина, гроші».
Але Марія, мабуть, характером у матір пішла з часом і доньці перестала приділяти увагу, і Оксана, чим старша ставала, тим більше тягнулася до батька. Між ними було повне взаєморозуміння. Марії було байдуже.
Квартиру їм дали в центрі міста трикімнатну. До цього вони жили в невеликих, а коли зайшли сюди, у всіх відпала мова. Особливо Оксані сподобався балкон з десятого поверху відкривався чудовий краєвид.
Оксана навчалася в хорошій школі. Батько продовжував службу, а мати теж працювала. Оксана часто бачила й чула, як мати свариться з батьком. Той більше мовчав, а Марія щось да вимагала від нього. На рівному місці починалася лайка. Доньці було шкода батька, який виходив на балкон, сідав у крісло й читав газету, чекаючи, поки дружина випустить пару. На балкон вона не наважувалася виходити сваритися адже про неї підуть погані чутки.
Через два роки батьки все ж розлучилися. Оксана залишилася з матірю, батько переїхав у інший район міста. Квартиру Богдан залишив дружині й доньці.
«Оксанко, приїжджай до мене на вихідних чи на канікулах, ось адреса», сказав батько й пішов, а вона стиснула в руці дорогоцінний папірець і сховала його подалі від матері.
Оксана приїжджала до батька на канікулах разом гуляли в парку, ходили в кіно, їли морозиво. У матері, мабуть, образа на чоловіка була сильною, і вона виливала її на доньці. Донька вже вчилася в старших класах і навчилася давати відсіч матері. Між ними встановився хиткий мир, але жили вони, як чужі.
Коли постало питання, куди вступати вдома чи в іншому мі
