Добилася, щоб син розлучився, а тепер жалкую про це…
Невістка вчора знову принесла мені онуку на вихідні, жалілась мені сусідка Валентина, коли ми зустрілись на сходовій клітці. Не можу нормально нагодувати дитину! Мама сказала, що принцеси багато не їдять! каже, зїла дві ложки й усе! А ж яка жовта й худа від цього недоїдання, аж просвічується!
Валентина свою невістку Соломію не злюбила ще з першого погляду. Просто тому, що Соломія була старша її сина на цілих сім років. А її син Остап зовсім юнак, тільки закінчив школу.
Окрім неї жінок він і не знав! обурювалась Валентина. Що тут дивного, що піддався на її досвід! Звабила хлопця, і крапка!
А Соломія, правду кажучи, була справді вродлива й впевнена в собі жінка. Завжди стежила за собою, одягалася зі смаком, робила карєру. Для мене було цілком зрозуміло, чому Остап так до неї потягнувся. Чоловіки ж завжди дивляться очима, а тут і справді було на що.
Вона дотримувалася здорового харчування й намагалась так навчити й дочку: їсти стільки, скільки треба, не обїдатись, берегти здоровя і фігуру.
Через кілька місяців їх знайомства Соломія завагітніла. То чи назло свекрусі, яка всіляко намагалась розлучити їх, чи тому, що дуже хотіла вийти заміж, а може, випадково. Але це вже не мало значення, бо Остап твердо вирішив одружитись з Соломією. Йому ледве виповнилось 18, Соломії було 25.
Отримавши атестат, Остап вступив до коледжу. Поєднував навчання з підробітком жили окремо, тож треба було тримати родину. Спершу орендували квартиру, а потім купили маленьку кімнату в гуртожитку.
Молодята були щасливі, але Валентина не відступала: постійно прискіпувалась до Соломії. То борщ не такий, то сорочку чоловікові не попрасувала, то доньку завела в неправильному одязі. На думку Валентини, в невістки не було жодних переваг самі лише недоліки. Постійно пиляла її, синові докоряла…
Урешті-решт Соломія звела спілкування зі свекрухою до мінімуму. Сама водила дочку в садочок, на гімнастику, на шаховий гурток. Все поспішала: з роботи в садочок, потім у гуртки, ще й у спортзал, на манікюр, до перукаря… Дома бувала рідко, і то вимушено.
Остап приходив додому там порожньо: дочка на заняттях, дружина або разом з нею, або зайнята. Одного вечора до нього постукала сусідка Лілія самотня жінка 38 років із двома дітьми-підлітками. На спільній кухні потік кран попросила поглянути, поки сусідів знизу не затопило.
Остап був майстром на всі руки, тому швидко знайшов усе потрібне і полагодив проблему. Поки він працював, Лілія готувала вечерю вареники з картоплею та котлети. Вдячна, запропонувала частування й сусіду. Остап із радістю погодився, бо Соломія рідко готувала домашнє, не встигала.
Відтоді Лілія дедалі частіше запрошувала Остапа вечеряти разом, поки вдома не було дружини й дочки. Їли, балакали, ділились думками. Між ними непомітно для себе пробігла іскра і незабаром ці вечори стали для обох найтеплішими хвилинами дня.
У гуртожитку всі завжди все знають, тож хтось обовязково доброзичливо розповів Соломії, мовляв, її чоловік у Лілії буває не просто так.
Скандал вибухнув на весь поверх. Соломія, горда жінка, виставила Остапа за двері, зібрала речі й викинула в коридор.
Йти було нікуди, лишалося повернутись до Лілії, яка прийняла його з радістю.
На той момент дочка Соломії й Остапа мала шість років. Остапу вже було 25, Соломії 32, Лілії 39.
Коли Валентина дізналась, що син розійшовся з дружиною, зраділа перемога! Та коли довідалась, що Остап тепер із жінкою, яка старша від нього на 14 років та ще й має двоє дітей тихо замовкла…
Це здивувало навіть мене стільки років вона гризла Соломію лише за різницю у віці, а тут жодного слова докору. Чи, може, зрозуміла, що всі ці роки сама чинила неправильно?
Закінчення цієї історії настало вже років пятнадцять тому. Весь цей час Остап із Лілією разом, спільних дітей у них немає, але вони живуть у злагоді та любові, попри різницю у віці. Зараз Остапові сорок, Лілії пятдесят чотири. Валентина приймає їх вдома тепло і без нарікань, усе мирно й спокійно, справжня ідилія. І я бачу Остап по-справжньому щасливий.
Життя навчає: не варто зазіхати на чуже щастя і судити за віком чи зовнішнім образом. Головне щоб була любов і повага. Куди важливіше не те, скільки років у паспорті, а наскільки щиро люди тримаються разом.
