**Щоденник Ольги Коваль**
Я вирішила не мовчати: втрачена любов чи тимчасові труднощі?
Ольга більше не могла терпіти. Вона не розуміла, чому Олексій став таким байдужим може, перестав кохати? Сьогодні він знову прийшов пізно вночі та ліг спати у вітальні.
Вранці, снідаючи, Ольга сіла навпроти нього.
Олексію, скажи мені, що відбувається?
Що не так?
Він пив каву, намагаючись не дивитися на неї.
З того часу, як народилися хлопчики, ти дуже змінився.
Не помітив.
Олексію, ми вже два роки живемо, як сусіди, ти це бачиш?
Слухай, чого ти хочеш? У домі скрізь розкидані іграшки, пахне молочною кашею, діти кричать Ти думаєш, це комусь подобається?
Олексію, але ж це твої діти!
Він схопився й нервово почав ходити по кухні.
Всі нормальні дружини народжують одну дитину, щоб вона спокійно гралася в кутку й не заважала. А ти одразу двох! Моя мама казала, а я не слухав такі, як ти, тільки плодяться!
Такі, як я? Яка ж я, Олексію?
Без мети в житті.
Але ж ти змусив мене кинути університет, бо хотів, щоб я присвятила себе родині!
Ольга знову сіла. Після хвилини мовчання додала:
Думаю, нам треба розлучитися.
Він задумався й відповів:
Я тільки за. Тільки домовимось аліментів не проси. Я сам тобі даватиму гроші.
Чоловік розвернувся й вийшов із кухні. Вона хотіла розплакатися, але раптом із дитячої почувся галас. Близнюки прокинулися й вимагали її уваги.
Через тиждень вона зібрала речі, взяла хлопчиків і переїхала до маленької кімнатки у багатоповерхівці, яку успадкувала від бабусі.
Сусіди були нові, тож Ольга вирішила познайомитися з усіма.
З одного боку жив похмурий, ще не старий чоловік, з іншого енергійна жінка років шістдесяти. Спочатку вона постукала до чоловіка:
Вітаю! Я ваша нова сусідка, хотіла познайомитися, купила торт, зайдіть на чай.
Ольга намагалася посміхатися. Чоловік оглянув її, потім пробурмотів:
Солодкого не їм, і захлопнув двері перед її носом.
Ольга знизала плечима й пішла до Зінаїди Горбань. Та погодилася зайти, але лише щоб виголосити свою промову.
Отже, мені подобається відпочивати вдень, бо ввечері дивлюся серіали. Сподіваюся, ваші діти не заважатимуть мені своїм галасом. Будьте ласкаві, не дозволяйте їм бігати коридором, нічого не чіпати, не пачкати й не ламати!
Вона довго говорила, а Ольга з сумом думала, що тут її чекає не солодкий початок нового життя.
Вона влаштувала хлопчиків у садочок, а сама там же працевлаштувалася вихователькою. Це було дуже зручно, бо робота тривала до того часу, коли треба було забрати Андрійка й Юрка додому. Плат
