**Щоденниковий запис**
Колись у селах було весело. Молодь гуляла на вечірках, ходила до сусідніх хуторів. Не було тоді інтернета жили справжнім життям: сміялися, танцювали, закохувалися.
Оксана вийшла заміж за Дмитра з сусіднього села. Він приїхав на старенькому мотоциклі на вечірку, побачив її і пропав. Дівчина була соромязлива, щоки палали, коли він підходив.
Тарасе, ця Оксана з кимось зустрічається? запитав Дмитро у знайомого хлопця.
Ні, але багато хто залицяється. Ти що, вподобав? усміхнувся Тарас.
Гарна дівчина, пробурчав Дмитро, не спускаючи зогонь очей. Вирішив не зволікати.
Музика греміла, а він узяв її за руку й запросив на танець. Весь вечір не відходив, відчував вона теж до нього не байдужа. Вийшли пізно, місяць слався на небі.
Оксанко, я на мотоциклі. Покатаю? А якщо боїшся прогуляємось.
Краще пішки.
Йшли, тримаючись за руки, щасливіші за всіх на світі. Оксана закохалася з першого погляду. Вона ніколи раніше не зустрічалася з хлопцями, хоча знала багатьом подобається. Але серце було вільне.
Того вечора Дмитро провів її до хати, довго стояли під вікнами, нарешті попрощалися. Вона чула, як він проїхав повз дім на мотоциклі у своє село, за пять кілометрів.
Ось вона яка, любов думала Оксана, лягаючи спати.
Сон не йшов. Дмитро здавався таким чудовим: статний, темноволосий, з ясними очима.
Ніколи такого не відчувала, зітхнула вона.
Час минав. Дмитро часто приїжджав, а одного разу сказав:
Давай я тебе викраду? Одружимось.
Навіщо викрадати? Я й так згодна.
Тоді чекай сва́тів! сміявся він, обіймаючи її.
Незабаром він приїхав з батьками просити її руки на возі з козами, бубонцями й стрічками, як у старовину.
Дмитро був гарнюнем, і Оксана закохалася. Мати попереджала:
Донечко, дуже вже гарного вибрала. Гарні чоловіки самі собі на умі.
Мамо, ми кохаємо одне одного. У нас усе буде добре.
Нехай Бог дасть, сумно відповіла мати, поглядаючи на зятя.
Жили в його селі, але через три роки вирішили перебратися до міста Малому вже було три роки.
Їдьте, підтримала свекруха. За хлопчиком догляну. Тут вам робити нічого, а там робота є.
Так і зробили. Дмитро влаштувався на завод, Оксана на швейну фабрику.
Оксано, нам дають кімнату в гуртожитку! радісно повідомив він.
Ой, правда? Я так скучаю за синком.
Малий пішов у садочок, життя налагоджувалося. Незабаром вони отримали власну хатинку, зявився другий син Андрійко.
Дмитро працюваАле згодом Дмитро почав зраджувати, покинув сімю через молодшу жінку, але постарівшись сам опинився самотнім, бо та, як і він колись, кинула його.
