Ой, Наталко, привіт! До мами завітала? гукає сусідка з балкона.
Добрий день, тіто Маріє. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхає жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідолашна.
Що ви маєте на увазі? напружується Наталка.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, десь о пятій, виходила з таксі. І виглядала… мяко кажучи, не як зазвичай. Може, навіть трохи пяною. Усі сусіди вже шепочуться. У її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом і раптом розлучитися, це ж дурість.
Дякую, тіто Маріє, промовляє Наталка, ковтаючи слину. Поговорю з нею.
З цими словами вона поспішає додому. Її мама справді вигнала батька півроку тому, коли зловила його на зраді. Наталка благала її не поспішати усе можна виправити. Але мама була непохитна. І найдивніше вона не впала в депресію, як можна було очікувати, а навпаки, почала жити на повну. Нові сукні, танці, бари, подружки речі, яких раніше в її житті не було.
Наталці було важко це прийняти. Вона сама збиралася заміж, планували дітей. А її мати у барі до ранку? Якою вона буде бабусею? Як представити її свекрусі, якщо одна вязатиме пледки, а інша гулятиме по клубах?
Коли вона зайшла в дім, мама вийшла назустріч із чайником у руках і широкою посмішкою. На ній був не старий халат, а стильний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії видно було, що вона насолоджується життям.
Ну що, як Олег? питає вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповідає Наталка, намагаючись стримувати тон. А ти?
Чудово! Вчора з дівчатами до ранку в барі сиділи. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Тітка Марія мені все розповіла, похмуро втручається Наталка. Що ти повернулася о пятій ранку і виглядала скажімо, не дуже тверезою.
Мама сміється.
Ну а що ти думала? У барі чай пити?
Наталка вже не витримує.
Мам, ти не вважаєш, що це занадто?
У чому?
Ну, мяко кажучи, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ж ти стільки років жила з татом! Як можна так легко про все забути?
Мама мовчить, потім спокійно, але твердо каже:
Твій батько зрадив мені. Це не була помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути просто служницею. Я хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для сімї. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Мені що, старіти по розкладу?
Наталка розуміє, що зайшла занадто далеко.
Вибач, я не хотіла тебе образити. Просто мені не байдуже.
Якщо тобі соромно за мене, не запрошуй на весілля. Але знай: я не прикриватиму сивину хусткою і не носитиму мішкуватих суконь. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітці Марії це не подобається? Що ж, їй байдуже. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, Наталка розповіла все нареченому.
Не знаю, як на це реагувати.
Олег сміється:
Я вважаю, твоя мама молодець. Не впала в депресію, а обрала життя. Бути щасливою це не злочин.
На вихідних Наталка подзвонила мамі.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, сміється Наталка.
Тоді домовились. Але знай, ми не підемо рано.
Того дня щось змінилося. Наталка вперше зрозуміла, яку внутрішню силу має її мати. І що, можливо, варто в неї повчитися бути собою. Жити не «як треба», а як відчуваєш.
