Я ніколи не кохав свою дружину й неодноразово їй про це казав. Це не було її провиною ми жили досить добре. Вона ніколи не влаштовувала скандалів, ні в чому не докоряла завжди була лагідною та турботливою. Але проблема залишалася: між нами не було любові.
Щоранку я прокидався з думкою піти. Мріяв знайти жінку, яку справді кохатиму. Але й уявити не міг, як доля все переверне.
З Марічкою мені було комфортно. Не лише вона ідеально вела господарство, але й була чарівною. Друзі заздрили й не розуміли, як мені так пощастило з дружиною.
Я теж не розумів, чим заслужив її любов. Я звичайна людина, нічим не кращий за інших. Але вона любила мене Як так виходило?
Її відданість не давала мені спокою. Ще гірше було думати, що після мого відходу хтось інший займе моє місце. Хтось багатший, привабливіший, успішніший.
Коли я уявляв її з іншим, я шаленів. Вона була моєю, навіть якщо я ніколи її не кохав. Це почуття власності було сильнішим за розум. Але чи можна прожити все життя з людиною, яку не любиш? Я думав, що зможу, але помилявся.
«Завтра я скажу їй усе», вирішив я перед сном. Вранці, під час сніданку, набравшись мужності, я почав:
Марічко, сідай, треба поговорити.
Звичайно, я слухаю, коханий.
Уяви, що ми розлучаємось. Я йду, живемо окремо
Вона засміялася:
Які дивні думки! Це гра?
Дослухай до кінця. Я серйозно.
Гаразд, уявляю. І що далі?
Скажи чесно: знайдеш когось, якщо я піду?
Олежку, що з тобою? Чому ти думаєш про розлучення?
Тому що не кохаю тебе й ніколи не кохав.
Що? Ти жартуєш? Я нічого не розумію.
Я хочу піти, але не можу. Думка, що ти будеш з іншим, не дає мені спокою.
Марічка задумалася, потім спокійно відповіла:
Я не знайду нікого кращого за тебе, тож не хвилюйся. Іди, я більше ні з ким не буду.
Обіцяєш?
Звичайно, запевнила вона.
Почекай, але куди ж мені йти?
У тебе немає куди?
Ні, ми завжди були разом. Мабуть, мені варто залишитися поруч з тобою, сумно сказав я.
Не хвилюйся, відповіла Марічка. Після розлучення ми обміняємо квартиру на дві менші.
Серйозно? Не чекав, що ти так мені допоможеш. Чому ти це робиш?
Тому що люблю тебе. Коли кохаєш, не можна тримати людину проти її волі.
Минуло кілька місяців, і ми розлучилися. Незабаром я дізнався, що Марічка не здержала обіцянки. Вона знайшла іншого чоловіка, а квартири, які дісталися їй від бабусі, вона й не думала ділити. Я лишився з нічим.
Як тепер вірити жінкам? Не знаю.
Що ви думаєте про вчинок Олега?
