От тоді як я себе вибрала. А ти — тільки робив ставку на чужі шкарпетки
Соломія та Дмитро були на весіллі її найкращої подруги. Святкування вже добігало кінця, коли ведучий оголосив: зараз наречена кидатиме букет. Соломія не планувала брати участь, стояла осторонь, коли раптом побачила — квіти летять прямо до неї. Вона несвідомо підняла руки — і букет опинився в її долонях. Гості зааплодували, а Дмитро театрально схопився за голову. Це було передбачувано — хлопці часто влаштовують такі сцени, коли їх дівчата ловлять «той самий» букет.
Соломія вже йшла назад до свого столика, коли почула розмову за напіввідкритими дверима. Впізнала голос Дмитра.
— Ну, тепер тримайся! — реготав хтось. — Соломія твоя вже мисленно в ЗАГСі. Букет спіймала!
— Як прив’яжеться, так і відв’яжеться, — усміхнувся Дмитро. — Женитися я ще років п’ять точно не збираюсь. Мене і так непогано годують.
— Парі, що через півроку сам поведеш її в ЗАГС? А якщо ні — вона знайде когось успішнішого. А ти залишишся з каструлями й шкарпетками.
— Тримай мене за слово! Ми вже рік разом живемо — вона нікуди не денеться. І борщ варитиме, і білизну пратиме.
Соломія застигла. Все всередині похололо. Вона не влаштувала сцени — не хотіла псувати подрузі свято. Взяла пальто, викинула букет у смітник біля входу і викликала таксі.
Вони з Дмитром знімали квартиру, ділили все навпіл: оренду, рахунки, їжу. Дмитро пробував звалити на Соломію всю домашню роботу, але та чітко заявила: якщо вона господиня, то він — меценат. Не підійшло. І Дмитро неохоче почав і посуд мити, і в хаті прибирати.
Зате перед друзями він зображав «мачо», у якого жінка щаслива перебирати його шкарпетки.
ПоверВернувшись до квартири, Соломія мовчки дістала валізи – вона вже давно вирішила, що не буде нічим другим, крім себе самої.
