У перший же день університету дві дівчини одразу помітили одна одну. Обидві гарненькі, схожі між собою. З того часу їх завжди бачили разом.
Марія вважала, що заслуговує більшого, аніж провести все життя у маленькому містечку, як її батьки. Мати працювала продавчинею, батько будівельником, і, звичайно, пив. Після школи вона оголосила, що їде вступати до Києва.
Батьки поохали, але не перечили. Вирішили, що, можливо, їй пощастить більше, ніж старшій доньці, яка невдало вийшла заміж і тепер сама виховувала двох дітей. Багато грошей вони не зможуть присилати, але овочі зі свого городу та закрутки будуть передавати з оказією. Сусідка працювала провідницею у поїздах саме на київському напрямку.
Опинившись у Києві, Марія вирішила, що зробить усе, щоб не повертатися додому. Вона й з Оленою подружилася саме тому, що та — корінна киянка. Батько у неї лікар, мати — економіст. Пристойна інтелігентна родина.
Олена співчувала Марії, а та цим користувалася. То поскаржиться, що черевики протерлися, а грошей на нові немає. Олена тут же ділилася зайвою парою. Нема в чому піти на вечірку? Олена й нову сукню віддавала, адже фігури однакові. І ночувала Марія у подруги, особливо під час сесій. У гуртожитку не підготуєшся.
Марія ненавиділа навчання, але корпіла над книгами, хоч дуже хотілося гуляти по клубах. Нічого, от закінчить навчання, затримається у Києві — тоді й нагуляється.
Олені ж усе давалося легко, без зусиль. Марія заздрила, хоч виду не показувала. Як часто буває, обидві закохалися в одного хлопця — симпатичного та спортивного. Він приїхав до Києва з військового містечка, де служив його батько. Незабаром у них склалася компанія — всюди ходили втрьох.
“Рома, ти з ними як — по черзі чи разом? Поділися однією”, — жартували хлопці.
Навіть викладачі питали, у кого ж він закоханий.
Роман не звертав уваги на підколювання. Йому більше подобалася спокійна та лагідна Олена. Але він боявся показати це, щоб не подумали, що обрав її через київську прописку.
На лекціях він ніби випадково торкався її коліна своїм, схиляв голову, наче хотів щось сказати. Те, що не помічали інші, Марія відчувала миттєво по напруженим обличчям у такі моменти. І її заливало обуренням. Мало того, що Оленка народилася у Києві, у добрій родині, так ще й хлопця найкращого собі привабила.
Роману набридло приховувати почуття. Він зізнався Олені у коханні, а Марії дедалі частіше давав зрозуміти, що третій — зайвий. Компанія розпадалася. Марію це не влаштовувало. Втрачати Олену вона не хотіла, як і поступитися їй Романом.
І почала вона думати, як відновити справедливість, як перешкодити їхньому коханню. Діяти у лоб було не можна — треба було зробити так, щоб Олена з Романом посварилися. А тягнути не варто, бо ось-ось третій курс закінчиться.
«Щоб вона ногу зламала та дома сиділа… Ні, тоді Роман нос”Ні, краще щоб у неї всякі неприємності трапилися, щоб вона перестала бути такою ідеальною”, — думала Марія, не знаючи, що доля вже готує для неї куди гірший поворот.
