Мене звати Андрій. Мені 65 років. Я одружений, але на схилі років закохався в іншу жінку. Моя дружина Оксана, їй 62. У нас є дорослий син, він одружений та виховує своїх дітей.
Після того, як наш син став самостійним та одружився, я помітив, що між мною й Оксаною утворилася справжня відчуженість.
Коли ми обоє вийшли на пенсію, я запропонував Оксані купити будиночок у селі. Вона не надто хотіла переїжджати, але я таки її переконав. З часом ми купили гарну невелику хату на околиці одного закарпатського села. Влітку ми переїхали туди. Мені дуже подобалося жити серед природи, а Оксана не змогла звикнути до сільського життя. Вона найбільше любила відпочивати на дивані, читати книжки й дивитися телевізор. Відмовлялася допомагати мені по господарству, часто казала, що їй зле. Я змушений був робити все самотужки.
Восени ми повернулися знов до міста у Львів. Дружина була цьому дуже рада. А я вже ніяк не міг прижитися після села, тому через тиждень зібрався і знов подався у село. Там я відчував себе на своєму місці. Оксана залишилась у Львові. Тепер бачимося дуже рідко. На селі я познайомився з жінкою на імя Галина, їй шістдесят. Спочатку вона не сприймала мої почуття всерйоз, але зараз у нас усе складається добре. Я хочу розлучитися з Оксаною, але дуже переживаю, як відреагує син. Поки що кажу дружині, що маю багато хатньої роботи в селі. Але насправді більшість часу проводжу з Галиною.
Оксана ще нічого про це не знає. Не можу вирішити, чи сказати їй правду й попросити про розлучення. Не знаю, що мені робити далі…
