Мені 31 рік, і я виховую двох доньок 3 та 1 рік, не працюю поки що, мама на повну ставку це мій свідомий вибір!
Коли зявилася перша донечка, я наївно вирішила, що «бабусі допоможуть хоч на початку». Ага, як же. Виявилося, що вони радше квест з ускладненням, аніж порятунок, і все довелось брати у свої руки.
Поясню: після народження першої доньки (а після виписки з пологового, ще більше) я почувалася зовсім розгубленою не знала, з якого боку до тої дитини підступитися. Те, що зараз здається елементарним, три роки тому вдома стало справжньою панікою.
Звісно, оголошення «інструкції проводити догляд за немовлям» мені ніхто до мозку не підшив))))))
Чомусь мені здавалося, що старше покоління точно знає, як міняти підгузки, купати, годувати, підстригати нігті чи лікувати шмарклі. Але довелося розчаруватися швидко: навіть як купати їхні думки відрізнялись кардинально)))))
Я врешті-решт навчилася з нечуваною витонченістю міняти підгузки і набагато більше.
Мамі й свекрусі я вдячна безмежно, але не можу не посміхатися, коли згадую такі моменти:
Бабуся 1 (свекруха):
Над водою обовязково читати молитву, і щоб дитина пила тільки таку!
Через півроку я купила фільтр для води.
Дитяче мило можна купити лише сіре і качати ним дитину. І для подразнення теж треба тим же.
Дітей ти неправильно ростиш от і хворіють (чому? Не знає ніхто).
Щоб маля не вередувало, його потрібно зводити до бабки-шептухи вона чудо зробить.
Бабуся 2 (моя мама):
Кричить? Перестане, не страшно! Градусник показує температуру? Даси таблетку як рукою зніме.
Ви тим дітям забагато іграшок купуєте. Маєте бути скромнішими.
Я суботи приходжу рівно о 13:00 посидіти з онуками, але на 16:00 маю бути в театрі. І так кожні вихідні.
Солодке та солоне можна давати з шести місяців спокійно. Просить? Ну, хай пробує.
Люблю свою маму, але тепер мені бракує деяких відповідей щодо мого дитинства.
Як мене годували й лікували (а часто і не лікували зовсім). Нас із братом часто залишали у бабусі, там ми цілими днями їли лише вермішель, а вдома сальце та борщ на товщій сковорідці. Кашель у мене в дитинстві не раз залишався без уваги ось і підхопила коклюш. Тепер, сміючись і плачучи водночас, усвідомлюю: мої панкреатичні проблеми й печінка не на порожньому місці.
Висновок простий бабусі наші прекрасні! Але чесно, не уявляю, як можна залишити їм дітей на кілька днів без контролю. Під наглядом прошу дуже. Я ж не параноїк, але щось мені неспокійноАле знаєте, у цьому хаосі традицій, порад «із серця», смішних помилок і ще смішніших рішень я зрозуміла головне: у мене виростає справжня команда. Кожна з нас, попри все, дарує одне одному любов у тому вигляді, як може. Ми вчимося бути мамами і дочками по-новому. Колись і мої дівчата питатимуть у мене, як там із підгузками, як змиритися з безсонними ночами чи коли давати солоне й солодке. Я, мабуть, розгублено зітхну й скажу: «Твоя інтуїція найкраща бабуся».
А поки подякую цим двом бабусям, що зробили мене такою, яка я є. І нехай наші мамські рецепти завжди трохи різні, найголовніше обійняти малечу й посміхнутись. Бо любов, як молоко у кожного своя, але без неї не виростеш.
