Довго обмірковувала й врешті вирішила сама обрати невістку для себе і дружину для свого сина. Постановила знайти достойну дівчину, а вже потім звести їх докупи. Мій син найцінніше, що я маю в житті. Я шалено його люблю. Він був тільки моїм. Я виховувала його як справжнього козака ще з пелюшок, ночами не спала, лікувала й ростила. І ось тепер повинна віддати цього ідеального чоловіка якійсь іншій жінці?!
Я завжди знала, що настане час, коли мій син знайде собі пару, але мені було боляче від самої думки, що він буде належати когось іншій. Тож придумала власний план.
Я спокійно поставилася до того, що син почав зустрічатися із дівчатами. Та з його норовливою дівчиною мені так і не вдалося знайти спільної мови. Сказала синові відверто, що ця дівчина йому не підходить. Наша родина потребує гарної, скромної й щирої дівчини.
Про свій задум синові нічого не сказала. Почала сама шукати наречену з усією відповідальністю. Мені потрібна була така дівчина, з якою я могла би легко порозумітися.
Коло кандидаток було обмеженим: сусідська дівчина, донька моєї подруги й ще кілька однокласниць сина. Поспілкувавшись із сусідкою та її донькою, зрозуміла, що ця дівчина нам не пасує. Вона була зовсім неповоротка, а ж я бажала для сина щастя молода має бути стрункою.
Донька подруги виявилася вже у стосунках, тому і цей варіант відпав. Не бачу сенсу багато розказувати про однокласниць сина там усі зовсім не те.
Я була в глухому куті. Інших варіантів у голові не лишалося. Треба було простежити за сином і зрозуміти, які дівчата йому взагалі подобаються.
Врішила трохи схитрити й сказала сину, мовляв, хочу побачити, як він працює. Він не дуже цьому зрадів, але таки погодився. Провела весь день на його роботі й спостерігала за його колегами. Хотіла дізнатись, хто з дівчат вабить його увагу. Поспілкувалася з ними і довідалась кілька цікавих деталей.
Наприкінці дня зрозуміла, що серед його колег шукати майбутню невістку немає сенсу. Дорогою додому син запропонував зайти до кавярні. Спершу я відмовилася, та потім подумала, що, може, саме там знайду те, чого шукаю В кавярні я побачила, як мій син щиро спілкується з гарнесенькою офіціанткою. У той момент я усвідомила: ось вона моя майбутня невістка!
Дівчина була дуже щира і скромна. Я вирішила поговорити з нею відверто, розказала свою сімейну ситуацію.
Ви серйозно? здивовано спитала вона. Це ж якось дивно
Хочеш ліпшого життя, а мій син саме той, хто здатен його змінити.
Я запропонувала їй солідну суму двадцять тисяч гривень, чого достатньо, щоб оплатити навчання її молодшого брата в універі. Любов до брата перемогла її моральні принципи, й вона пообіцяла мені закохатися в мого сина.
Ми домовилися залишатися на звязку. Я розказувала їй усе, що могло допомогти завоювати його серце! Прагнула результату і чекати довго не довелося. Мій син просто розтанув від кохання до цієї дівчини. Постійно мені про неї розповідав: яка Ярослава красива, як гарно готує, яку музику слухає, які фільми дивиться. І одного дня я попросила познайомити мене з нею син залюбки привів Ярославу додому.
Коли Ярослава заходила в гості, мені вдалося спокійно з нею поговорити. Вона зізналася, що справді закохалася в мого сина та попросила мене забрати назад гроші, але на це я була не згодна.
Якщо між молодими виникла справжня любов, то навіщо позбавляти їх тієї допомоги? Я сказала Ярославі нехай залишає гроші й тихенько готується до весілля.
Тепер мої діти щасливі, а у мене слухняна невістка моя майбутня найкраща подруга. Наш невеличкий секрет залишиться між нами назавжди. Радію, що мій план подарував щастя моєму синові!
