Я ж казала куди гроші подів, туди й вечеряй! І снідай теж, до речі, промовила дружина й сіла у крісло зі спицями.
Олю! Ти вдома? покликав Ігор, заходячи в квартиру.
На кухні, відгукнулась Ольга.
Сьогодні вона повернулася раніше і встигла приготувати вечерю.
Ігор роздягнувся, помив руки й зайшов на кухню.
Чого не хвалишся? запитав він.
А чим це я маю хвалитися? здивувалася Ольга.
Я по дорозі зустрів Маріанну з твого відділу. Вона розповіла, що вам сьогодні квартальну премію виплатили. Чималу.
Виплатили, так. А тобі що з того?
Як що? Я ж тобі вчора казав: мати дзвонила, просила Наталку підтримати з іпотекою. Ти сказала, що грошей немає. А тепер вони є. Давай перекажемо їй десять тисяч, запропонував Ігор.
На підставі чого? підняла брови Ольга.
Не прикидайся, ти ж знаєш, що Наталці важко самій тягнути кредит. Зателефоную матері, скажу, що допоможемо, сказав Ігор і потягнувся за телефоном.
Стій! Гальмуй! Хто тобі сказав, що я раптом згодна виплачувати іпотеку твоїй сестрі? різко спинила його дружина.
Та чому б і ні, якщо є можливість?
По-перше, гроші не наші, а мої. Це премія, яку я заробила, працюючи без передишку три місяці!
Думаєш, я вбивалася зранку до ночі саме для того, щоб Наталка була задоволена? Інших цілей у мене не було?
Олю, але ж у неї діти!
В мене теж є дитина. Наша з тобою Софійка. Якщо, звичайно, памятаєш, що вона на другому курсі й живе в гуртожитку в іншому місті.
Я їй щомісяця посилаю гроші. А ти за останні два роки хоч копійку переказав?
Я ж знаю, що ти їй даєш.
Може, їй було б приємно отримати й від батька тисячу на взуття? запитала Ольга. А твоя сестра, перш ніж брати іпотеку, мала подумати, чи потягне її.
Але ж банк схвалив, нагадав Ігор.
Саме так. Банкіри люди розумні, вони порахували, що Наталці вистачить. Якщо не вистачає значить, вона їх марнує.
На салони та кафе, замість того, щоб гасити борг. То я тепер маю оплачувати її примхи?
Ввечері Ігор почув, як Ольга телефонувала матері й повідомила, що переказала їй вісім тисяч.
Цікаво: для Наталки грошей немає, а для матері будь ласка, обурився він.
Так, Ігорю. У мами зубний протез зламався, треба йти до лікаря. А пенсія у неї невелика. До того ж це моя мати, а Наталка мені чужа.
Вона моя рідна сестра! Нагадав Ігор.
Саме так: твоя, а не моя. То чого від мене хотіти?
Ну добре, я скоро зарплату отримаю й сам їй перекажу, сказав Ігор.
Будь ласка. Тільки спершу, як завжди, скинь десять тисяч на домогосподарство.
Олю, можна менше?
Можна. Тоді вечерятимете макарони з кетчупом. А ще можна не платити за комуналку і не купувати порошок, усміхнулася Ольга.
А може, вдасться якось економити, щоб і на мясо, і на все інше вистачало?
Якщо в тебе вийде навчай.
Розмова закінчилася. Але Ігор вирішив, що Ольга блефує, і майже всю зарплату переказав сестрі.
Та помилився. Наступного дня, повернувшись з роботи, він не побачив на кухні жодної страви.
Олю, а що на вечерю?
Подивись у холодильнику.
Холодильник був майже порожній лише пляшка кетчупу й два зморщені яблука.
Тут нічого немає.
Правда? А що має бути? Ти щось туди поклав? запитала Ольга. Чи ти не знав, що спершу треба щось покласти, щоб потім дістати?
Я голодний, пробурмотів Ігор.
Бачу. Але ж я попереджала: куди гроші подів, туди й іди вечеряти. І снідати теж.
Йому довелося їхати до матері.
А наступного дня свекруха Ганна Дмитрівна прийшла “виховувати” невістку.
Вислухавши довгу промову, Ольга сказала:
Даремно витрачали сили, Ганно Дмитрівно. Нічого нового я не почула. Я й так знаю, що я погана дружина. Може, Ігорю до вас переїхати? Нащо йому така, як я?
Не неси дурниць! Одружилася живи з чоловіком!
Ясно. Тільки я погана! А квартира хороша, зарплата висока, премія є! Одна проблема: ділитися з вами я не хочу!
То ви вирішили в сина кишені спустошити? Ну й годуйте його цей місяць самі. Знайте: сосиски він не їсть. Курку теж не любить.
Тож вечеря відбивні з картоплею та салатом. Можна ще голубці тільки кладіть більше мяса. Так, і білизну його ви самі пратимете.
Ольго, ти з глузду зїхала? Ви ж якось жили раніше!
Жили. Поки ви в наше життя свій ніс не встромили. Наталку з Олегом розлучили, тепер за нас взялися?
Що? Кого я розлучила?
А хто ж? Ви ж на
